5 грудня ЮНЕСКО ухвалила історичне рішення включити кобзарсько-лірницьку традицію до Реєстру належних практик з охорони нематеріальної культурної спадщини. Це сталося під час сесії Міжурядового комітету ЮНЕСКО з питань охорони нематеріальної культурної спадщини, що проходила в Асунсьйоні, столиці Парагваю.
Ця подія є важливим досягненням для України, оскільки кобзарство і лірництво є унікальними музичними традиціями, які відображають глибоку духовну і культурну спадщину нашого народу.
Тарас Шевченко, «Сліпий». 1843
З книги «Тарас Шевченко. Повне зібрання творів в десяти томах». — К., 1961. — Т. 7: Живопис, графіка 1830-1847. — Кн. 1-2. Суспільне надбання
В організації наголосили, що кобзарсько-лірницька традиція є інклюзивною, оскільки вона здавна залучала музикантів із порушеннями зору. Мандрівні співці, які виконували думи, історичні пісні та народну лірику, передавали свої знання і майстерність через спеціальні цехи. Сьогодні ця традиція продовжує жити й активно залучає незрячих виконавців.
Фото: Суспільне Полтава
Фото: Слово і голос
У 2022 році кобзарсько-лірницьку традицію було внесено до Національного реєстру нематеріальної культурної спадщини України. У 2023 році Україна подала офіційне подання до ЮНЕСКО для включення цієї традиції до міжнародного Реєстру належних практик.
Кобзар Іван Кучугура-Кучеренко 1902 р.
Джерело: wikimedia.org
Паралельно в 2023 році було подано інші елементи культурної спадщини України: писанку (яка вже увійшла до Репрезентативного списку нематеріальної культурної спадщини людства) та решетилівську вишивку.
Гнат Гончаренко (сидить), Олександр Бородай (стоїть)
Джерело: wikimedia.org
Включення кобзарсько-лірницької традиції до Реєстру належних практик є ще одним кроком до збереження й популяризації української культури у світі.
Виставка авторських бандур. Національний музей народної архітектури та побуту України / Facebook
До подання долучилися кобзарські цехи з Києва, Львова та Харкова, а також низка організацій.
«Це досягнення стало можливим завдяки тісній співпраці Міністерства культури та стратегічних комунікацій України, Міністерства закордонних справ України, Постійного представництва України при UNESCO, Національної комісії України у справах UNESCO, Кобзарських цехів Києва, Львова та Харкова, а також усіх зацікавлених організацій у розвитку цієї програми», — повідомили в МКСК.
Організації об’єднали зусилля для документування, збереження і розвитку традиції. Особливу роль відіграли самі носії традиції, які продовжують виконувати думи, історичні та духовні пісні, зберігаючи автентичність виконання.
Видавець Олександр Савчук грає на бандурі
Надано Валентиною Клименко. Суспільне
Кобзарство і лірництво — це не просто мистецтво, а важливий соціальний феномен, що також є частиною української ідентичності. Відтепер ця унікальна частина нашої історії має ще міцніше міжнародне підґрунтя для збереження та розвитку.
Невідомий автор. «Козак Мамай». Перша половина XIX сторіччя
Суспільне надбання
Лірник на мості (Тернопільське воєводство, 1930)
Джерело: wikipedia.org
Стара Поштівка. Лірник Тиміш з-під Полтави
Джерело: wikipedia.org
Читайте також:
Товариство руських жінок: перший голос українок у боротьбі за рівність
