Грошова система Царства Польського за Олександра I: реформа монетарної системи та введення екзагій. Розділ II

Після завершення наполеонівських війн та за постановою Віденського конгресу території, що раніше входили до складу Варшавського герцогства, перейшли під владу російського імператора Олександра I. У 1815 році, із формуванням Царства Польського, Олександр I почав організацію управління новими землями. Зокрема, в указі від 1 грудня 1815 року він зазначав, що грошова система Варшавського герцогства часів Наполеона, була незручною і потребувала заміни.

Важливою грошовою одиницею обліку, що використовувалася в низці європейських країн і була відомою також полякам з 1766 року, залишилася кельнська марка. Її вага дорівнювала 96 російським золотникам і вона містила 233,856 г чистого золота (що еквівалентно 24 каратам або 288 гранам) і була стандартом для більшості європейських монетних систем того часу. На Варшавському монетному дворі кельнська марка прирівнювалась до 1224 золотих і 84 срібних злотих, де один злотий дорівнював 15 копійкам. Цей перехід на нову грошову систему став важливим кроком в упорядкуванні грошового обігу і забезпечив новий економічний стандарт для торгових операцій.

Після утворення Царства Польського зберігався певний ступінь його автономії, включаючи власну конституцію, парламент і монетний двір. Однак, попри ці символи незалежності, грошова система Польщі дедалі більше відображала залежність від влади Російської імперії.

У 1816 році Варшавський монетний двір розпочав карбування золотих монет номіналом 50 та 25 злотих з датою 1817 року. На одній стороні цих монет зображувався імператор Олександр I, а на іншій — двоголовий імперський орел з білогрудим орлом на грудях. Це були перші монети, на яких поєднувалися символи Росії та Польщі. Написи на монетах були виконані польською мовою. Розміщення польського орла в центрі двоголового орла символізувало політичну реальність того часу: Польща зберігала свою ідентичність, але вже перебувала під російським контролем. Важливим елементом цих монет стало оформлення польського орла, обрамленого портьєрами — символічний геральдичний штрих, який надавав монеті урочистості та офіційності, формально підкреслюючи автономію Польщі в межах Російської імперії. Однак насправді реальна автономія країни була під великим питанням. 

Номінальна вартість монет 25 і 50 злотих була еквівалентна 3 рублям 75 копійкам та 7 рублям 50 копійкам відповідно.

Таким чином, до 1817 року в обігу Царства Польського перебували золоті монети трьох типів: польські королівські дукати, монети герцогства Варшавського Фрідріха Августа, а також нові монети Олександра I. Це створювало певні складнощі, оскільки ці монети сильно відрізнялися за вагою, пробою та часом карбування, що вимагало подальших зусиль для впорядкування грошового обігу. 

Для розв'язання цієї проблеми в 1817 році разом з випуском золотої монети Варшавський монетний двір також випустив екзагії, які вказували точну вагу золотих монет, невідомих більшості населення Царства Польського та карбованих за новою системою. 

Ці металеві гирьки також випускалися в точній вазі золотих дукатів польських королів та золотих монет Герцогства Варшавського, які зустрічалися в банківських установах, у приватних осіб та в офіційних органах, де вони слугували еталоном для точного визначення ваги монет. 

Ця система зважування була спрямована на беззбиткове вилучення з обігу монет з невідповідними характеристиками при здійсненні торгових операцій та державних казенних платежів.

Варто зазначити, що в більшості європейських країн карбування екзагій припинилося наприкінці XVIII століття, однак в Росії їх випуск продовжувався і в наступні десятиліття.

Цікаво, що екзагії були введені в Росію на початку XIX століття, і їх поява може розглядатися як продовження польської традиції. В умовах, коли багато польських монет, зокрема легковагі золоті дукати, піддавались обрізанню або травленню для вилучення золота, потреба в точному вимірюванні їх ваги стала очевидною. Екзагії стали важливим інструментом для встановлення справедливої вартості золотих монет та забезпечення стабільності грошового обігу в Царстві Польському.

Надалі, до 1840-х років, екзагії продовжували використовуватися при розрахунках, незважаючи на зміни в монетній системі та можливі недоваги цих монет, що свідчить про гнучкість фінансової системи того часу. 

Окрім золотих монет, на Варшавському монетному дворі також почали карбувати срібні та мідні монети. Срібні монети включали номінали в 10, 5, 2 та 1 злотий, а також менші номінали з низькопробного білону, такі як 10 та 5 грошей. Мідні монети, у свою чергу, мали номінали в 3 та 1 грош, що дозволяло задовольнити потреби різних верств населення.

Слід відзначити, що колекціонування монет цього періоду викликає жвавий інтерес як серед польських нумізматів, так і серед колекціонерів на пострадянському просторі. Нещодавній аукціон польської нумізматики став справжнім сюрпризом: монета номіналом в 1 грош 1819 року у винятковому стані MS-65 була продана за 12 000 доларів. На перший погляд, це всього лише невелика мідна монета вагою менше за 3 грами, однак важливість цього екземпляру полягає в тому, що монети цього номіналу в 1819 році офіційно не карбувалися.

Для порівняння, інший грош пізнішого періоду польсько-російської нумізматики — не зовсім проста монета з крапкою на кінці року 1839, також у топовому стані MS-65, була продана за 1750 доларів.

Що стосується десятизлотовиків, то ці монети заслуговують особливої уваги. Поява найкрупнішої срібної обігової монети в Російській імперії відноситься саме до цього періоду. 10-злотова монета, карбована зі срібла 868-ї проби, мала номінальну масу в тройську унцію (31,10 грама) і у діаметрі 39,2 мм. 

Ці великі та красиві монети карбувалися за Олександра I у 1820-1825 роках вкрай малими тиражами, загальною кількістю 3599 екземплярів. Для порівняння, їх тираж у кожному році ледве досягав кількох сотень екземплярів: 534 монети у 1820 році, 1195 у 1821, 233 у 1822, 1124 у 1823 та 513 у 1824 році. Ця кількість була надзвичайно малою, порівняно з монетами інших номіналів і 10-злотовики навряд чи мали великий вплив на грошовий обіг Царства Польського в цей період. Причину їх випуску можна зрозуміти, якщо звернути увагу на напис під російським гербом – «Z SREBRA KRAIOWEGO» – тобто, він вказує на використання місцевого срібла, надаючи цим монетам символічного характеру.

Також варто відзначити, що хоча Польща й перебувала в умовах політичної залежності на початку XIX століття, її національна ідентичність продовжувала зберігатися. І це, зокрема, проявлялося у фінансовій сфері. Введення 10-злотовиків у 1820—1825 роках можна розглядати як символічний крок, який підтримав польську культуру та традиції в умовах зовнішньо-політичної реальності.

Польська аристократія, володіючи цими монетами, ймовірно, використовувала їх не стільки для практичного обігу, скільки як пам'ятні або нагородні знаки, які зміцнювали зв'язок з минулим.

Незважаючи на те, що деяка кількість монет існує в незагрейдженому стані, насправді до наших днів збереглося надзвичайно мало таких екземплярів. Згідно з даними провідних грейдингових компаній NGC та PCGS, загальна кількість подібних монет в їх базах ледве перевищує сотню екземплярів, включаючи монети з позначкою "Details" для всіх років випуску. Це свідчить про те, наскільки рідкісні та цінні ці монети, що робить їх об'єктом пильної уваги серед колекціонерів та інвесторів.

Таким чином, зміни в грошовій системі Царства Польського після його утворення в 1815 році сприяли економічній стабілізації регіону. Введення нових монет і екзагій не тільки впорядкувало фінансові процеси, але й допомогло зберегти певний ступінь польської ідентичності, залишивши значущий слід в історії нумізматики як Польщі, так і Російської імперії.