Час – це одна з найважливіших цінностей людства. Впродовж століть його розуміння та використання впливали на економічні відносини, розвиток технологій та формування суспільних норм.
Перші спроби вимірювання часу сягають стародавніх цивілізацій. Сонячні, водяні та піскові годинники дозволяли контролювати тривалість робочих процесів. Вимірювання часу стало основою для організації праці та торгівлі. Наприклад, у Стародавньому Єгипті розподіл робочих годин був важливим для будівництва пірамід.
Пісковий годинник, розрахований на пів години. Срібло, бронза, позолота, скло. Розміри – 8,3×8,4 см. Німеччина, бл. 1500–25 рр.
metmuseum.org
Портативний сонячний годинник. Слонова кістка, латунь. Розміри – 8,9 × 6 см. Нюрнберг, бл. 1598 року
metmuseum.org
Алебастровий водяний годинник. Давній Єгипет, 1391–1353 рр. до н. е.
egypt-museum.com
Перші механічні годинники з'явилися в Європі ще в кінці XIII століття. Спочатку це були великі механізми, які встановлювали на міські вежі. Вони стали революційним інструментом, який дозволив вимірювати час із високою точністю. У міру того, як баштові годинники поширювалися в міських громадах, трудові та економічні відносини почали орієнтуватися на чіткі графіки.
У 1505 році нюрнберзький годинникар Петер Генляйн розробив перший портативний годинник у формі невеликої сфери – годинник-помандер, попередник кишенькового годинника. Завдяки цьому винаходу, багатії та аристократи отримали можливість визначати точний час навіть під час подорожі.
Годинник-помандер Петера Генляйна. Нюрнберг, бл. 1530 року
de.wikipedia.org
Механічний годинник-помандер з вбудованим сонячним годинником для корекції часу. Розміри – 8,9 × 6,2 × 5,9 см. Годинникар: Ян Янсен Бокельц. Нідерланди, бл. 1605–10 рр.
metmuseum.org
Приблизно до 1820-х років кишенькові годинники залишались дорогим і статусним аксесуаром, який могли собі дозволити лише заможні городяни, купці й аристократи. Настільні, настінні та підлогові годинники також були предметом розкоші – вони зазвичай прикрашали зали особняків та палаців. Звичайні люди тоді все ще продовжували орієнтуватися в часі за допомогою годинникових веж.
Кишеньковий годинник Breguet, подарований османському султану Махмуду II 1808 року
luxartasia.com
Срібний кишеньковий годинник з хронографом. Велика Британія, 1878–79 рр.
bertolamifineart.com
Під час промислової революції годинники стали обов'язковими пристроями для фабрик і заводів. Точний облік робочого часу забезпечував ефективність виробництва. Це заклало основи для сучасних форм оплати праці: погодинної, відрядної та змішаної. Вперше час почали розглядати як товар, який можна продавати або купувати.
З розвитком індустріалізації вислів Бенджаміна Франкліна «час – гроші» набув особливого значення. Використання годинників на залізничних станціях та підприємствах дало змогу стандартизувати час, що було критично важливо для координації транспорту, торгівлі й виробництва.
Кишеньковий годинник британського залізничника. Корпус з нікельованої бронзи. Розміри – 54×15 мм. Виробник: Vertex. Велика Британія, 1940-ві рр.
antiquesboutique.com
Ранній наручний годинник Waltham з металевою захисною накладкою, який носили солдати під час Першої світової війни
commons.wikimedia.org
Цінність часу також проявилася в банківській системі: відсотки за кредитами та депозитами стали економічною формою оцінки часу. Люди дедалі частіше інвестували свій час у навчання та вдосконалення навичок, аби підвищити свій дохід.
У ХХІ столітті технологічний прогрес перевів облік часу на новий рівень. Смартфони, «розумні» годинники та цифрові таймери стали невіддільною частиною життя. Проте старовинні годинники досі є гарними аксесуарами та представляють інтерес для колекціонерів.
Час – це справжній подарунок. Даруйте його у вигляді годинників!
Джерела:
vero-watch.com
watchforum.com
