«У всякого своя доля
І свій шлях широкий,
Той мурує, той руйнує,
Той неситим оком
За край світа зазирає,
Чи нема країни,
Щоб загарбать і з собою
Взять у домовину.
Той тузами обирає
Свата в його хаті,
А той нишком у куточку
Гострить ніж на брата.
А той, тихий та тверезий,
Богобоязливий,
Як кішечка підкрадеться,
Вижде нещасливий
У тебе час та й запустить
Пазурі в печінки, —
І не благай: не вимолять
Ні діти, ні жінка.
А той, щедрий та розкошний,
Все храми мурує;
Та отечество так любить,
Так за ним бідкує,
Так із його, сердешного,
Кров, як воду, точить!..
А братія мовчить собі,
Витріщивши очі!
Як ягнята. «Нехай, — каже, —
Може, так і треба».
«Кобзар» – це справді універсальна книга. Його можна читати і перечитувати, можна тримати, як прикрасу і ознаку статусності бібліотеки, можна подарувати, – він завжди буде доречним.
Звісно, для подарунків краще вибирати достойне видання. Як ось видання за редакцією Доманицького 1913 року. Справжній антикваріат, дбайливо реставрований.
«Кобзар» Тараса Шевченка – посилання на лот
