26 квітня 1986 року на Чорнобильській АЕС сталася аварія – одна з наймасштабніших і найтрагічніших техногенних катастроф в історії людства. Серед тих, хто першими вступив у боротьбу з невидимим ворогом – радіацією, був Олександр Лелеченко, заступник начальника електричного цеху ЧАЕС. Його самопожертва та мужність врятували тисячі життів і запобігли ще більш катастрофічним наслідкам аварії.
Олександр Григорович Лелеченко народився 26 липня 1938 року в селі Новооріхівка Лубенського району Полтавської області. З дитинства він вирізнявся працьовитістю, допитливістю та прагненням до знань. Олександр мріяв про небо, хотів літати. Після закінчення школи хлопець вступив до Харківського льотного училища, де навчався на штурмана авіації. Однак через скорочення в армії його звільнили в запас.
Олександр Лелеченко (1938–1986)
vue.gov.ua
Пізніше Лелеченко став курсантом Ульяновської школи вищої льотної підготовки. Але і тут його мрії не судилося збутися: хвороба матері змусила Олександра залишити навчання і повернутися до України. Тож деякий час він працював електрослюсарем у рідному селі – на Оріхівському цукрозаводі.
Після смерті матері Лелеченко вирішив вступити до Київського політехнічного інституту на електроенергетичний факультет (1961–66 рр.). Отримавши диплом інженера-електрика за спеціальністю «Електричні станції», він розпочав професійну кар’єру, працюючи на Слов’янській та Запорізькій ДРЕС.
Чорнобильська АЕС до аварії
news.liga.net / life.pravda.com.ua
1975 року Олександр Лелеченко приєднався до колективу Чорнобильської АЕС, де обійняв посаду заступника начальника електричного цеху. З перших днів роботи він став улюбленцем колективу – професіонал, енергійний і м'який одночасно. Дехто думав, що його єдиний недолік – нерішучість і повна відсутність жорсткості в характері. Однак під час катастрофи 26 квітня 1986 року Олександр продемонстрував неймовірну силу духу, рішучість та самопожертву.
В ту трагічну ніч, коли на 4-му енергоблоці Чорнобильської АЕС сталися два теплових вибухи, Лелеченко перебував на робочому місці на Центральному щиті другої черги станції. З перших хвилин аварії він узяв на себе відповідальність за організацію термінових робіт, спрямованих на запобігання ще більш катастрофічним наслідкам.
Зруйнований 4-й енергоблок ЧАЕС
life.pravda.com.ua / ua.korrespondent.net
Одним із найнебезпечніших завдань було відключення подачі водню до аварійних генераторів, які могли в будь-який момент вибухнути. Лелеченко тричі заходив до електролізерної, заповненої високоактивною водою, щоб вручну закрити вентилі трубопроводу. Він також відновив електропостачання обладнання систем безпеки та пожежогасіння.
ЧАЕС після аварії (вид з гелікоптера)
bbc.com
Олександр свідомо брав на себе найнебезпечніші завдання, не допускаючи до них підлеглих. У перші години аварії він отримав смертельну дозу опромінення – 2500 рад, що значно перевищувало летальну межу. Попри це, після надання першої медичної допомоги в медчастині, він повернувся на станцію і продовжував працювати до 30 квітня. Така самопожертва була продиктована його розумінням масштабів загрози та бажанням захистити інших.
Знезараження автомобіля на ЧАЕС
was.media
Прип'ять після аварії на ЧАЕС
was.media
Ліквідатори наслідків аварії на ЧАЕС
bbc.com
7 травня 1986 року Олександр Лелеченко помер від гострої променевої хвороби у відділенні радіаційної патології в Києві. Його поховали в селі Степне Полтавської області, хоча в Москві є символічна могила, яка залишилася порожньою. Указом Президента України напередодні 20-ї річниці аварії на ЧАЕС (2006 р.) Лелеченко був посмертно нагороджений орденом «Золота Зірка» і удостоєний звання Героя України.
Пам’ятаймо про мужність та самопожертву героїв-ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС!
Джерела:
vue.gov.ua
chernobylhistory.com
visnyk.poltava.ua
