«Око коханця» — це незвичайна прикраса у вигляді мініатюрної мальовничої роботи, на якій зображено не повний портрет людини, а лише її око. Таке зображення сприймалося як символ таємної близькості людей.
Такі прикраси виражали любов та емоційний зв'язок, залишаючись при цьому загадковим та анонімним.
Історія «очей коханців» тісно пов'язана з англійським принцом Уельським, майбутнім королем Георгом IV. Наприкінці XVIII століття він був закоханий у Марію Фітцгерберт, католичку, з якою не міг офіційно одружитися через релігійні та політичні заборони. Їхній таємний шлюб не був визнаний державою, і тому закохані були змушені приховувати свої почуття.
У цей період принц відправив Марії мініатюру із зображенням свого ока – знак кохання, таємної прихильності та бажання зберегти анонімність. Марія відповіла тим самим. Саме з цієї романтичної історії розпочалася мода на прикраси із зображенням ока, яка швидко поширилася у вищому суспільстві Європи.
Прикраси носили по-різному — найчастіше приколювали біля серця чи носили на зап'ясті, як кулон. Іноді знаходили і більш незвичайне застосування: одне «око коханця» було зображено на дні нічної вази з написом «він тебе бачить».
Мініатюри, як правило, писалися аквареллю на слоновій кістці. Розмір таких робіт був дуже малий — часто не перевищував 2–3 сантиметрів завширшки. Їх укладали у витончені медальйони, брошки, каблучки, браслети і навіть табакерки. Око зображалося з вражаючою реалістичністю — з увагою до кольору, вій, брів та емоції, яку мав передати погляд. Деякі мініатюри містили прикраси із золота, діамантів та перлів, а зі зворотного боку – волосся коханого або напис.
Цікаво, такі прикраси не завжди були символом романтичного зв'язку. Вони могли зображати око близького родича або дитини, і в цьому випадку служили як пам'ятний особистий знак.
Збереглося безліч подібних мініатюр, але визначити, хто саме на них зображений практично неможливо. Це додає прикрасі ще більше загадковості.
Джерело:
waltonsjewelry.com
susannahcarson.com
aao.org
