Кілька тисяч років тому на вулканічному острові Тіра в Егейському морі знаходилося місто Акротирі – одне з міст Кікладської культури. Перше поселення з'явилося тут у V тис. до н. е., місцеві жителі ловили рибу та займалися землеробством. Наприкінці III тис. до н. е. поселення суттєво розширилося і перетворилося на центр торгівлі, про що свідчить знайдена кераміка, завезена з інших островів у Егейському морі. Пік процвітання припав на першу половину ІІ тис. до н. е.: жителі Акротирі прикрашали свої домівки фресками, побудували каналізаційну систему, виробляли з придбаної вовни та льону тканини, які потім продавали сусідам.
Приблизно XVI ст. до н. е. на острові сталася катастрофа – внаслідок виверження вулкана Акротирі був повністю похований під товстим шаром попелу. В результаті цієї трагедії серед руїн залишилася велика кількість артефактів, які добре збереглися. Через багато століть подібна доля спіткала Помпеї. Втім, між містами є різниця: в Акротирі археологи не виявили людські рештки, оскільки населення встигло вчасно евакуюватись. Попередженням міг стати землетрус, який залишив тріщини в будинках.
Під час втечі люди встигли забрати із собою цінні речі. Археологи знаходять тут переважно поширену на той час кераміку, що стосується меблів та коштовностей – майже все це місцеві жителі вивезли. Знайденакераміка прикрашена абстрактними та рослинними візерунками, а також зображеннями у вигляді дельфінів. Фрески на стінах будинків складніші та різноманітніші, на них можна побачити сцени повсякденного життя Акротирі, сусідні міста та пейзажі Кікладських островів.
Перші розкопки в Акротирі провів у 1899 році німецький археолог Роберт Зан. Дослідник знайшов залишки рибальської сітки, золоте намисто та безліч глиняних уламків. Під час наступних розкопок артефакти розподілили між кількома музеями, основні колекції знаходяться у Музеї Акротирі та Національному археологічному музеї в Афінах. Серед представлених експонатів керамічний посуд, частина ритону у вигляді голови лева, маленькі важки, фрески та золота фігурка гірського козла.
Джерела:
namuseum.gr
akrotiri-museum.com
