У XVI столітті в європейських мовах з'явилося слово «мандарин» (mandarin) – так португальські мандрівники називали державних чиновників в імперському Китаї. Мандарини, відібрані за результатами іспиту, займали цивільні та військові посади: це були помічники імператора, збирачі податків, магістрати, секретарі, офіцери та ін. Згодом буцзи перейняли у Кореї, В'єтнамі та королівстві Рюкю.
Історія появи знаків розрізнення мандаринів залишається незрозумілою. Офіційно їх дозволили носити в законі про розкіш, випущеному в 1391 році, у часи правління династії Мін. Цівільні чиновники носили буцзи із зображенням птахів, військові – із зображенням тварин. Оскільки точних правил для малюнків немає, дизайн постійно змінювався. Знаки розрізнення династії Мін більші за розміром, птахи і тварини зазвичай розташовані парами. За часів династії Цін розмір квадрата зменшився, з'явилася декоративна облямівка, одна велика тварина розташована в центрі.
На буцзи цивільних чиновників залежно від рангу зображені журавлі, срібні та золоті фазани, павичі, чаплі, сороки; на грудях у військових – леви, тигри, леопарди, ведмеді, пантери, носороги. Серед хвиль та хмар можна побачити буддійські та даоські символи. Крім того, власні знаки розрізнення носили члени імператорської родини та представники дворянства: сини імператора – з чотирма драконами, інші придворні – з двома. Малюнки вишивали шовковими та позолоченими нитками, деякі композиції прикрашені намистинами.
Представлені тут буцзи знаходяться у колекції Музею археології та антропології Пенсільванського університету. Перші чотири екземпляри відносяться до династії Мін, решта вишита в період династії Цін.
Джерело:
penn.museum
