Коли ми говоримо про перші прикраси на території сучасної України, то відразу на думку спадає епоха пізнього палеоліту з прикрасами з кісток та зубів тварин. Одним з найдавніших археологічних підтверджень є браслети з Мізинських розкопок.
Мізинським браслетам приблизно 20 000 років, періоду пізнього палеоліту. Матеріалом служив бивень мамонта.
Трипільська культура, звісно ж, збагачує історичні надбання України. Адже трипільці не лише носили, а й засновували майстерні з виготовлення прикрас. Археологічні розкопки виявили намиста з бусами, амулети з кісток, зубів і навіть дорогоцінного каміння.
Та якщо заглянути глибше в історію, то побачимо що існували величні представники ювелірного мистецтва. Народи, що заселяли Причорноморʼя України: кіммерійці, скіфи, сармати. Саме культура цих народів була колискою історії українських прикрас.
Скіфи безперечно залишили цінне насліддя. Їхні ювелірні шедеври представляються на сучасних міжнародних виставках. Про Скіфську Пектораль відомо у всьому світі. Скіфи вміли застосовувати усі відомі тоді техніки виготовлення прикрас.
Лиття, гравірування, карбування, інкрустація, позолота, оправа каміння і іншими ювелірними техніками володіли скіфські майстри.
Вирізнялися прикраси скіфів особливим стилем, в якому зображали фантастичних звірів.
Подунавʼя (на півдні України) та західні регіони запозичують в ремесло культуру кельтів. Їхнім прикрасам були властиві рослинні та тваринні, геометричні й кругові орнаменти.
Нашийні гривни – найпоширеніша прикраса кельтів.
Пізніше стародавні словʼяни продовжують стилізувати прикраси, як це робили їх пращури. Водночас зʼявляються нові ювелірні техніки.
На формування словʼянського стилю також впливало язичництво.
Найвідоміші артефакти виявлені під час розкопок Мартинівського скарбу.
Київська Русь славилася найкращими ювелірними майстрами в Європі.
В XVII–XVIII століттях найпопулярнішими прикрасами були багатоманітнінамиста, дукачі, хрести з дорогоцінних металів та каміння. В ті ж часи прикраси почали сприймати як відображення становища в соціумі. Навіть незаможні жінки в селах старалися мати пристойний набір прикрас.
Часом намиста жінки могли коштувати дорожче за дім чи землю.
Надалі українське мистецтво прикрас еволюціонує, продовжуючи вміщувати в собі тисячолітню історію пращурів та язичницькі символи. Зароджуєтеся українська традиційність. Ремесла розвиваються.
Гуцульщина стає наступником Київської Русі.
З Гуцульщини походять зґарди, пряжки для чересів, оздоба для торб та сумок.
Варто зазначити, що первинне значення прикрас дещо відрізнялося від естетичної функції декорування. Перші прикраси були оберегами, амулетами. Що не дивно, адже на формування світогляду впливали відношення людини до сил природи.
З часом прикраси видозмінювалися, набували різноманітніших форм, кольорів, застосовувались нові матеріали. Та протягом століть елементи прикрашання продовжили поєднувати в собі красу і чаклунство, магію.
Історія прикрас України багата й насичена. Відгомін сивої давнини в прикрасах й донині дарують естетичну насолоду.
Досліджуйте українські прикраси разом з розділом «Ювелірні вироби з дорогоцінних металів, каменів і біжутерія»
Джерела та фото:
Богдан Пошивайло
Національний центр народної культури «Музей Івана Гончара».
Пивоваров C. «Прикраси слов’янського населення Буковини (нові знахідки) - Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині» Вип. 14. 2009.
Філіал Національного музею історії України.
Альбом «Київський музей історичних коштовностей»(1974)
Альбом «Гуцульські художні вироби з металу»(2011)
Експозиція «Україна Світу», Київ, 2013
Культурно-історичний портал «Спадщина Предків»
Монографія Ганни Врочинської «Українські народні жіночі прикраси ХІХ – початку ХХ століть» –Київ, Родовід, 2007.
