Французький фотограф німецького походження Еміль Гзелль (Émile Gsell), який жив у середині XIX століття, був одним із перших, хто зняв на камеру архітектуру та жителів В'єтнаму та Камбоджі. Гзелль потрапив до Азії під час Першої франко-в'єтнамської війни (1858–1862), після того, як у 1861 році пройшов підготовку військових фотографів, організовану Андре Дісдері.
Вийшовши у відставку у 1865 році, Гзелль вирішив не залишати Французький Індокитай, і залишився тут розвивати свій бізнес. Спочатку він здійснив поїздку до Камбоджі, де зняв Ангкор-Ват – присвячений Вішну комплекс храмів XII століття. Протягом кількох століть це місце було покинуте, проте не повністю: тут селилися паломники, які заснували власне невелике поселення. Коли в Ангкор-Ват прибули європейські дослідники, перед Гзеллем постали посеред заростей величні споруди. Потім разом із дослідником Ернестом де Лагре він побував у районі річки Меконг. Лагре поставив собі за мету встановити межі стародавньої Камбоджі, ґрунтуючись на даних про розташування руїн.
1866 року Гзелль оселився в Сайгоні, де став першим комерційним фотографом у місті. Через два роки він відкрив власну студію, що діяла до 1879 року. Гзелль не сидів на місці, подорожував по території Індокитаю, і за свій внесок у розвиток фотографії отримав нагороду на Всесвітній виставці у Відні (1873).
Еміль Гзелль помер у 40-річному віці 1879 року. Його роботи відразу ж почали вивчати інші фотографи, серед них Отто Вегенер (на початку 1880-х років йому до рук потрапив архів Гзелля) і Леон Відаль. Сьогодні знімки Гзелля можна побачити у Національному музеї східних мистецтв Гіме (Париж), Метрополітен-музеї (Нью-Йорк), Всесвітньому музеї (Відень).
