До виходу на радянський ринок Pepsi почала готуватися ще у 1930-ті. Тоді навіть зареєстрували товарний знак у Наркомторзі, та плани перебила Друга світова війна.
Микита Хрущов та Річард Ніксон на Американській національній виставці у 1959 році. За кадром – гендиректор Pepsi Дональд Кендалл
Джерело: Foreign Policy
Подальша конфронтація між СРСР та США не завадила виробникові просуватися у країни соцтабору. У середині 1960-х Pepsi відкрила завод у Румунії, домовившись про бартер: в обмін на концентрат напою американці отримували право на експорт румунських вин.
«Покоління Пепсі»
Джерело: Wikimedia Commons
Аналогічну угоду пізніше уклали й з країною рад, тільки об'єктом обміну слугувала спочатку горілка «Столична», а згодом – радянські підводні човни, кілька нафтових танкерів, крейсер, фрегат та есмінець, переважно списані.
Москва, 1992 рік
Джерело: Associated Press
Американська газованка стала першим іноземним продуктом, дозволеним до продажу у СРСР, та прийшлася радянцям до смаку. Місцеві цехи випускали по 15 млн ящиків напою щорічно. Розливали напій, зокрема, на Пивобезалкогольному заводі в Євпаторії.
На пляшці містився кириличний аналог відомого лого та її вартість – втричі більша, ніж у звичайного лимонаду.
Оригінальна пляшка радянської Pepsi
Джерело: violity.com
На Віоліті ви можете запропонувати за вінтажну «Пепсі» свою ціну.
