Історія дизайну гральних карт у Європі XIV–XIX століть

Більшість людей не усвідомлюють, яка дивовижна історія ховається за простою колодою карт. За останні 1000 років гральні карти зазнали значної еволюції: різні країни адаптували їх, використовуючи кольори, малюнки та символи, які найкраще відображають їхню унікальну культуру.

Точне походження гральних карт досі заперечується істориками. Деякі з них припускають, що гральні карти могли з'явитися ще в Китаї IX століття, в епоху династії Тан. Однак вважається, що в той час їх використовували тільки як декоративні елементи для інших ігор, таких як маджонг або шахи.  

Перші свідчення про використання гральних карт з'явилися лише наприкінці XIV століття. Німецький монах на ім'я Йоганнес, який жив у швейцарському монастирі, писав про зростаючу популярність гральних карт і різноманітність карткових ігор, для яких вони використовувалися.

Натхненні картами Таро, європейські виробники карт у XIV столітті почали використовувати мечі, жолуді, кубки і монети як символи масті на своїх гральних картах. Цей дизайн, відомий як «латинські масті», досі можна зустріти на деяких італійських та іспанських колодах карт. 

Приблизно на початку XV століття німецькі майстри розробили свої власні масті: сердечка, дзвіночки, жолуді та листя. Оскільки ці зображення більш характерні для культури Німеччини. 

Водночас французькі виробники стали першими творцями гральних карт, які розділили колоду на два кольори: червоний і чорний. Ця спрощена колірна схема дозволила їм значно підвищити швидкість виробництва, за допомогою використання дерев'яних гравюр (німецька технологія). 

Французи також переробили німецькі масті, щоб створити першу версію мастей, які ми сьогодні бачимо в стандартних колодах. Хоча вони зберегли німецькі символи серця, дзвіночки були замінені на плитку (фр. carreaux), або ромб. Жолуді стали листям конюшини (фр. trèfles), а листя перетворилися на піки (фр. piques).

Наприкінці XV століття високі податки на гральні карти змусили французьких виробників перенести свої майстерні до Бельгії. Англійці почали імпортувати французькі гральні карти, вироблені в Бельгії. Саме в Англії карти отримали назви мастей, які ми знаємо сьогодні. Об'єднавши переклади італійських і французьких мастей, вони утворили назви: трефи, черви, піки та бубни. Незважаючи на зміну назв, ці англійські карти, як і раніше, мали розкішний французький дизайн, поки на початку XVI століття не був заборонений імпорт іноземних гральних карт. 

Прагнучи й надалі отримувати вигоду з величезної популярності гральних карт, англійці почали виробляти власні. У XIX столітті Томас Де Ла Рю і його друкарня ще більше вдосконалили дизайн карт, що дало їм змогу збільшити випуск продукції і знизити витрати. Це масове виробництво в підсумку призвело до того, що англійський дизайн став стандартом для гральних карт.  

De La Rue також був першим виробником гральних карт, який порушив майже 500-річну традицію використання простих сорочок на гральних картах. Він представив прості літографічні малюнки, які, крім поліпшення естетики, були покликані ускладнити навмисне позначення карт шулерами. Однак, незважаючи на досягнення в дизайні гральних карт, шулери продовжують знаходити нові способи позначати карти.

Масть і назва не завжди були вказані в кутку гральної карти. Концепція кутових індексів з'явилася наприкінці XIX століття, коли американський виробник карт The New York Consolidated Company створив свої гральні карти Squeezers. Новий революційний дизайн давав змогу гравцям швидко переглядати свої карти, не побоюючись розкрити руку.  

Стандартна колода складається з 52 карт, 4 мастей і 2 кольорів. Деякі історики припускають, що ці масті мали представляти чотири класи середньовічного суспільства. Однак існують деякі суттєві відмінності, які впливають на обґрунтованість цього твердження. Наприклад, вважається, що монети (які з часом стали бубнами) уособлювали торговців у латинських костюмах. Проте це не справедливо для французьких колод, тому що бубни були набагато тісніше пов'язані з вищим класом і багатими аристократами у Франції.  

Інші дослідники вважають, що 4 масті можуть представляти чотири природні елементи: воду (черви), вогонь (трефи), землю (бубни) і повітря (піки) або навіть чотири пори року. Але найімовірніше, символізму цих дизайнів гральних карт не було приділено багато уваги та планування. Вони ймовірно були замовлені багатими сім'ями і тому відображають смаки та інтереси знатного суспільства того часу.

Валетів, дам і королів часто називають придворними картами. Вперше ці карти були розроблені французькими виробниками у XV столітті, і зображували відомих історичних особистостей:

Сьогодні старовинні гральні карти і лімітовані серії стали предметом колекціонування. Карткова колода являє собою невеликий витвір мистецтва, що несе в собі багатовікову історію.