У 1973 році в Музеї мистецтв округу Лос-Анджелес (LACMA) проходила виставка під назвою «Монументальне срібло». Одними з найвидовищніших експонатів виявилася пара масивних, розкішно оздоблених старовинних воріт.
Дорогоцінні артефакти, що походять з Києво-Печерської лаври, належали збирачу мистецтва на ім'я Артур Гілберт.
У 1990-ті його колекція була передана Британії, й з того часу ворота є частиною експозиції лондонського Музею Вікторії й Альберта. Що про них відомо і як вони потрапили до рук іноземців?
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Царськими, або Святими вратами називаються центральні двостулкові двері іконостаса, що ведуть до престолу у вівтарі. Вони символізують собою ворота раю. Зазвичай на них зображені чотири євангеліста й Благовіщення як символ того, що райські врата знову стали відкритими для людей. У православному обряді святі врата мають велике значення.
На відміну від північних і південних ворот іконостаса, царські врата відкриваються лише для урочистих виходів або інших, описаних уставом, моментів богослужіння. Коли ієрей або диякон відкриває їх, парафіяни роблять поясний уклін. Також і проходячи повз врата, віруючі зазвичай кланяються й роблять хресне знамення. Під час богослужіння у Святі врата дозволено входити лише священнослужителям.
Царські врата з Борисоглібського собору в Чернігові, яким опікувався Іван Мазепа. Початок XVIII ст. Срібло з позолотою. На нижній накладці – герб Мазепи
Mykola Swarnyk / Wikimedia Сommons
Оскільки царські ворота є смисловим центром іконостасу, їх оздобленню в усі часи приділялася велика увага. Над ними працювали найкращі майстри, й ці шедеври золотарства вражали своєю пишністю і красою.
З 1920-х років в СРСР, у складі якого була й Україна, велась активна атеїстична пропаганда. Майже всі пам'ятки, хіба що крім на щастя вцілілих воріт Борисоглібського собору, зазнали знищення чи руйнації. Деякі були відновлені, а деякі взагалі опинилися за кордоном. Саме так сталося з вратами з Хрестовоздвиженської церкви та з церкви Різдва Богородиці.
Царські врата Хрестовоздвиженського храму Києво-Печерської лаври
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Хрестовоздвиженська церква, або церква Воздвиження Чесного Хреста
Господнього, постала над Ближніми печерами у 1700 році. Будували її коштом козацького полковника Павла Семеновича Герцика. Облаштуванню сакрального простору храму опікувався й Архімандрит
Києво-Печерської лаври Зосима Валкевич.
Срібні царські врата розміром 271×125.7 см, повністю вкриті позолотою, встановили у храмі в 1784 році. Вони мають складний іконографічний сюжет. На шести медальйонах карбовані біблійні сцени найголовніших християнських свят.
Це робота Олексія Тимофійовича Іщенка, на той час одного з найуспішніших і найбільш майстерних сріблярів Києва. Він мешкав на Подолі й, разом з підмайстрами та учнями, виконав для Лаври багато замовлень. Помер 1811 року.
Фрагмент царських врат. В нижній частині зображені цар Давид і старець Єссей
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Ще одна пам'ятка українського бароко – Церква Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври – була збудована в 1696 році на кошти козацького полковника Костянтина Мокієвського, двоюрідного брата Івана Мазепи.
Царські врата у святині встановили також у 1784 році, але автором цього шедевру був інший видатний київський золотар – Григорій Чижевський.
Срібні карбовані ворота частково золочені, мають зображення сцен Благовіщення, Входу до Єрусалиму і чотирьох євангелістів. Розмір виробу – 232,4×102,9 см.
Срібні царські врата церкви Різдва Богородиці Києво-Печерської лаври
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Лавру закрили з приходом більшовиків, у вересні 1926 року було прийнято постанову про визнання її історико-культурним державним
заповідником. Царські врата Хрестовоздвиженського храму були розібрані і передані у до колекції новоствореного «Всеукраїнського музейного містечка». Так само вчинили й з вратами церкви Різдва Богородиці.
Попри це, радянська влада не гребувала продажем сакральних пам'яток закордон, зокрема в якості срібного лому. Так у 1930-ті роки царські врата обох святинь переходять у приватні руки.
Царські врата церкви Різдва Богородиці. Фрагмент
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Галерея J & S Goldschmidt була заснована у 1863 році й мала гарну репутацію в Європі та поза її межами. Підприємство мало філії у Франкфурті-на-Майні та Берліні, але у 1930-х роках їх довелося поспіхом закрити через політику нацистів щодо усунення євреїв від торгівлі творами мистецтва.
Пару лаврських святих воріт тогочасні власники галереї, Юліус та Артур Гольдшмідти, продали у 1935 році. Їх придбав американський колекціонер Вільям Рендольф Герст. Врата золотаря Іщенка – за 2750 доларів, ворота роботи Чижевського – за 3300 доларів.
В 1960 році українські пам'ятки викупив у Герста галерист на ім'я Рубі Блек. Наступним їх власником став англієць Френсіс Стонор. Нарешті, у 1972 році, через лондонську галерею S.J. Phillips, ворота опинилися в колекції Розалінди й Артура Гілберт.
Розалінда й Артур Гілберти були нащадками єврейських іммігрантів зі Східної Європи
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Скарби, зібрані подружжям Гілбертів, являють собою одну з найважливіших мистецьких колекцій у світі. Вона складається з понад тисячі виробів із золота та срібла, мікромозаїк та інших вишуканів витворів декоративного мистецтва. Деякі з цих прекрасних предметів мають досить заплутане, іноді навіть тривожне походження.
Царські врата церкви Різдва Богородиці. Фрагмент
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
З грудня 2019 року по червень 2021-го у Музеї Вікторії й Альберта проходила спеціальна виставка «Приховані історії», де через експонати розповідалося про восьмох єврейских коллекционерів, які постраждали від нацистських грабежів. Ворота церков Києво-Печерської лаври були також представлені в цій експозиції.
Читайте також:
Репатріація культурних цінностей – прояв історичної справедливості чи небезпека для національних музейних колекцій?
Царські врата церкви Різдва Богородиці. Фрагмент
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Царські врата Хрестовоздвиженського храму й церкви Різдва Богородиці є безцінними витворами українського золотарства доби рококо. Про повернення артефактів наразі не йдеться.
Востаннє про пам'ятки згадували в лютому 2024 року, під час робочого візиту делегації Національного заповідника «Києво-Печерська лавра« до Лондона. Метою поїздки, як йдеться в повідомленні, є започаткування спільного культурного проєкту з Музеєм Вікторії й Альберта.
Представники Києво-Печерської лаври в Лондоні оглядають царські врата Хрестовоздвиженського храму. Лютий 2024 року
Національний заповідник Києво-Печерська лавра / facebook.com
Українська делегація поспілкувалася з представниками музею, ознайомилася з експонатами, відбувся обмін досвідом у галузі збереження та консервації культурної спадщини. Радниця гендиректора Заповідника Світлана Котляревська повідомила про намір створити спільний з англійськими музейниками навчальний осередок.
«Ми плануємо розробити навчальну програму, щоби спільнота більше знала про історичний компонент нашої діяльності. Якщо ми говоримо, наприклад, про Царські врата, то треба розуміти їх історичну і художню значущість, якщо про храм, то треба знати історію його заснування та функціонування«, – розповіла вона.
Царські врата церкви Різдва Богородиці. Фрагмент
Victoria and Albert Museum / collections.vam.ac.uk
Джерела:
Шушпан Г. Срібні царські врата в сакральному просторі українських храмів
Карапінка М. Український скарб в британській колекції
Петренко М. Українське золотарство
Національний заповідник Києво-Печерська лавра
Victoria and Albert Museum
