Кубок з мавпами з колекції Музею мистецтва Метрополітен

Кубок з мавпами, що зберігається в Музеї мистецтва Метрополітен, — один зі зразків середньовічної емалі, що добре збереглися, створених для королівського двору. Цей твір демонструє високий рівень майстерності свого часу та ілюструє популярну притчу про людську дурість.

Сцена на кубку зображує торговця, пограбованого уві сні зграєю мавп. Чоловік марно намагається перешкодити тваринам, які зривають із нього одяг. Мавпи, вкравши товар, весело стрибають гілками над головою торговця. Сюжет передає ідею про людську вразливість та дурість. У той час як люди сплять, їхнє майно може бути вкрадено.

Кубок виконаний у техніці гризайль, де тон передається за допомогою відтінків сірого, створюючи ефект об'єму та глибини. Ця техніка була винайдена французами ще у XVI столітті та спочатку використовувалася для декорування посуду.

Процес створення емалі гризайль включав нанесення чорної основи, на яку пошарово накладали так звані лиможські білила. Майстер варіював товщину світлих шарів, щоб досягти потрібних темних відтінків. Це дозволяло створювати ілюзію скульптурного об'єму плоскої поверхні. Обмежена палітра, що складається з білого та різних відтінків чорного та сірого, робила цю техніку унікальною та впізнаваною.

Мистецтво однотонних зображень відоме ще з часів античності. Свій розвиток отримав у Середні віки, у періоди готики та Північного Відродження, наприклад, при створенні поліптихів – багатостулкових розписних вівтарів.

Зовнішні стулки таких вівтарів розписували монохромно, як правило, створюючи ілюзію кам'яних статуй у нішах. У такий спосіб вівтар у закритому вигляді візуально взаємодіяв зі скульптурним оздобленням інтер'єру храму. Розпис гризайль використовували майстри італійської майоліки, а також французькі майстри ліможських емалей.

Розписи гризайллю, що імітують рельєф, асоціювалися з античною скульптурою, що було органічним у просторі екстер'єру та інтер'єру неокласичної архітектури.

Кубок з мавпами з колекції Метроплітен-музею — є не лише художньою, а й культурною цінністю. Він відображає естетичні та філософські ідеї свого часу, а також демонструє високий рівень технічної та художньої майстерності середньовічних майстрів.