"В горах"

Rates:
0
Max bid:
0 UAH
Added:
16.06.2025, 13:58
Watching the lot: 0No one is following
Added:
16.06.2025, 13:58
Rudka  (-2.00)
Ending
30.06.2025, 13:58:23 +5m
Until the end
Current price (0 bids)
1 000 000 UAH
Place a bet
UAH

Automatic bargaining
toUAH

Price step from 1 UAH
Buy now for
1 000 001 UAH
Loading...
"В горах", photo number 2
"В горах", photo number 3
"В горах", photo number 4
"В горах", photo number 5
"В горах", photo number 6
"В горах", photo number 7
"В горах", photo number 8
"В горах", photo number 9
"В горах", photo number 10
"В горах", photo number 11
"В горах", photo number 12
"В горах", photo number 13
DescriptionAll photos of the lot 12
Cправжність:
Період:
Оформлення:
Техніка:
Основа:
Розмір, без рами:
Material:
х.м
Condition:
по фото
Restoration:
реставрація предмету не відбувалась
Defects:
реставрації не потребує
Location:
м.Кременчук
Payment:
Оплата по факту отримання чи на карту банку
Sending lot to:
Ukraine
Delivery:
Вантажоперевiзники, пошта, особисто при зустрiчi. Спосiб та оплату доставки обговоримо (according to the current legislation of the seller's country of residence).
Description:
Картина художника В.В. Маляр.
Link to the discussion:
"В горах", photo number 2
"В горах", photo number 3
"В горах", photo number 4
"В горах", photo number 5
"В горах", photo number 6
"В горах", photo number 7
"В горах", photo number 8
"В горах", photo number 9
"В горах", photo number 10
"В горах", photo number 11
"В горах", photo number 12
"В горах", photo number 13

Seller's other lots

Comments 1

SELLERRudka20.08.2021, 12:17:11

Маляр
Володимир Васильович
Народився 06.12.1940 року в с.Заруддя, Кременчуцького району, що в Полтавській області, в родині простого ремісника Василя Григоровича та Прасков'ї Тимофіївни. Батька, Володимир згадує як суворого, але справедливого, про матір говорить, що то була добрійшої душі людина, яка мабуть і заклала в ньому любов до природи, до прекрасного, що й стало підґрунтям для становлення його як особистості, та наріжним каменем для його творчого здобутку.
Татка призвали на фронт і малий Володя залишився з мамою на господарстві. У ті страшні воєнні роки, як згадує Володимир, дитинство було нелегке – холодне і голодне.
Дуже любив маленький Вова діда Тимофія. Той був набожною людиною: щоранку ставав навколішки і по півгодини молився перед образами, їсти без молитви ніхто не сідав, так само і ввечорі стоячи навколішки перед іконами дід виповнював свій обряд.
Свої перші роки малий Вова провів з двоюрідною сестрою Мірошніченко (тоді Бутенко) Ніною Гнатівною. Згодом родина переїздить до Кременчука. Володя згадує, як вони з Ніною, живши в селі у діда, потайки, потягом, втекли до Кременчука – от галасу було: в пошуках дітей, підняли на ноги все село, а вони цілі і неушкоджені сидять собі у його матері, в місті, та ще й посміхаються!
Далі у Вови була школа, де вже тоді він захопився малюванням.
Юність його, - хвалиться, - була просто чудова: мати працювала на м’ясокомбінаті – ковбаси, та інших м’ясних виробів було повно.
Закінчивши одну із Кременчуцьких шкіл, він ставить батьків перед фактом, - їду навчатись до Москви, та ще й на кого, на факультет режисури. Батько одразу був проти, але послухався на вмовляння дружини і зібравши Вові клунок, відправили його до російської столиці. То був 1971 рік. Чого він там тільки не побачив, такого розмаїття, таких барв, таких розкошів, такого багатства, - я ще в жииті не бачив і мабуть вже й не побачу, - зізнається Володимир. Але не склалося – здавши всі іспити на відмінно, один останній, він все – таки завалив.
Засмучений і повністю зневірений Вова повертається додому, до рідного міста. Дуже довго тендітна і ніжна душа художника не могла відійти від пережитого. Але як то кажуть, час рани гоїть. Володимир влаштовується художником на завод «Автокраз». Працює на заводі, малює вдома. Пише більше для душі. Живе спокійним, сумирним, невибагливим життям. Візьме буханець хліба, йдучи з базару – сусіда запитує, - з базару? Так, - одказує Володимир. Що купив, мабуть хліба - сміючись підколює той. Так, - говорить Володимир і спокійно йде собі своїм шляхом. А що ще потрібно людині для життя, як правильно жити!?
Згодом, після заводу, зібравшись з силами та набравши повні легені повітря, Володимир їде навчатись до Київського ордена Леніна державного університету ім. Т.Г. Шевченка, який закінчує у 1982 році, та отримує спеціальність журналіста.
Фотографує, друкується у Кременчуцьких виданнях, зокрема, «Кременчуцька зоря» і т.п. І весь цей час Володимир Васильович не перестає малювати.
А от із сімейним життям чомусь у нього не склалося. Можливо десь у молодості, щось трапилось, можливо муза була не Тією. Однак ні дружини ні дітей в нього не було.
Інколи його роботи продаються, але більше всього він пише для себе, щоб потім передати свої творіння нащадкам.
27.05.2016 року Маляра Володимира Васильовича нестало. Ось такі вони художники шестидесятники.
Прізвище Маляр – хіба не дивно:)

Search for lots
Landscapes
Search section
Search:
Search results in:
Cookies
We use essential cookies for the proper functioning of the website and additional ones to make interaction with the site as convenient as possible. It helps us personalize your user experience as well as obtain analytical information to improve the service. If you agree to accept all cookies, click "Accept all"; if not, click "Only essential". To learn more, view the Cookie Policy.