Подвес

Дукач, 19-й век. Иногда называют свадебным или венчальным.
такого типа -
Дукач Екатерины ІІ
Большой венчальный дукач Екатерины второй.

Вітаю!
Гарний рельєфний дукач з зображенням Єлізавети Петрівни. Матрицю робили явно з монети часів її правління. Такі і в такому стані рідко зустрічаються.

Героям слава!
А козакам нехай буде наука.


Сага про драконів, русалок та інших чупакабр.


Зазвичай мене імперські витвори не цікавлять, але маємо тут вельми повчальний екземпляр, як з точки зору пропаганди і закріплення образу матінки-цариці (чит./див. Н.Гоголь «Ніч перед Різдвом») з метою трансформації суспільної моралі занадто розбалуваних вольностями козаків у відповідності до «генерального імперського курсу партії» асиміляції до єдиної сірої маси на поневолених землях, так і з наукової  - обережного ставлення до народних джерел і пам`яток, байок поважних очевидців і бабусе-прадідусених переказів, щоб вони, як часто бувало в історії, не перетворилися в офіційне домінуюче наукове знання, наприклад, про різновиди драконів та ареали їх тусні і фармацевтично-магічні властивості.


Як це не дивно, оце і є прототип:
Медаль 1762р. в пам`ять коронації Катерини II, с-п мд, Іванов, Юдін, зазначають ще Вехтера.

А взагалі, якщо без політики і моралі, дуже цікава історія переосмислення і переінтерпретації в декоративно-ужитковому мистецтві:
1. Гілка перша – «весільний» дукач: замість отих усіх імперських Вір та Вітчизн, молодята на вінчанні біля вівтаря звичайного (о, «звичайного»!), але не імперської вітчизни.
2. Гілка друга – Благовіщення: Віри, Вітчизни, Генії на біблійних персонажів та Святого Духа (голуба).
3. Гілка третя наймасованіша, що переросла в окрему легенду аверсу і стала жити своїм життям, – імператриця «народна» Катерина ІІ з такими подальшими трансформаціями, що не впізнати одразу, ставши просто образом цариці. Гібридизацій з легендою реверсу натворили золотарі багато-прибагато, доживши до фабричних біжутерно-пропагандистських штамповок.
4. Інше усіляки, зокрема, і «машиночасний» образ Єлизавети, як на Вашому екземплярі, про що вірно вказав Капітан. Можливо, хтось засумував за жалуваними з імперського плеча хоч якимось вольностями (на довгому ціпку – і за будою на османа гавкати вже щастя).
Ну що, за "мир за будь-яку ціну", бо на море заморське і в спа дуже кортить, щоб у тій буді і зарили як того скаженого пса?
Не вийшло без політики:) чи, скоріше, таке :((((