Привіт, камради!
Кінець року, земля під снігом, ...
... "ДЕУС" на антресолях, а тому саме час звіту про осінній сезон покопушок.
Для затравки і в контраст попередньому фото - красивий кадр с моєї лоджиї у середині літа. Повна дуга радуги. У фотоаппараті, на відміну від смартфону, нема опції "панорамний знімок". Довелося зробити коллаж з двох половинок:
А це вже золота осінь:
Відкрити сезон вирішив, в якості розминки, із добивання виявленого пару років тому радянського повоєнного звалища на місці німєцького окопу:
На бруствері окопа - класичний маузеровський настріл:
А це - те що відкопалося у траншеї:
Через те, що довелося рубати коріння, багато побилося:
А ще потрапився кронштейн тримача трамвайного контактного дроту з кілограмом міді:
Трамвай бігає неподалік, у декількох сотнях метрів:
Знахідки після лазні:
А далі - фоторепортаж з численних осінніх походеньок і поїзденьок аж до снігу.
Натрапив у середине лісу на красиву штучну посадку, яка з часом перетворилася на подобу алєї у паньському маєтку:
Лісна живність (скарабей - красава!!!):
Гриби на любий смак:
Забута схованка залізного дровосіка:
Чиновники царських часів активно відпочивали на березі лісної річки:
1 копійка 1854 року:
Гансовий полтос:
Уся нумизматика:
Якась маленька латунна кришечка, мабуть від самоварного паровичка:
Немала шестерня:
Хотів було вже кинути у шмурдяк, а коли придивився, то зрозумів, що вона не так-то проста: в неї є прорізи у певному алгоритмі. Мабуть вона з музичної скриньки чи годинника з боєм:
Латунний поршень з маркуванням від шприца. Погуглив, сучасни лише з нержавейки, мабуть теж царських часів:
Шпулька з оловяністої бронзи:
Латунна дамська пряжка:
Блиснуло сріблом, але на жаль - совковий алюміній:
Грузило:
Комусь довелося вдома ламати замок:
Коллективне фото:
І після лазні:
Ну і на десерт - найсмачніше! Знахідка року - штик-нож:
Після водички і щітки:
Ну і чуток примарафетив:
Полазив по каталогах і знайшов лише один з гострою мушкою на гарді - до австро-угорського Маннліхера:
Дуже класная знахідка. Береш в руку, і прокидаються мисливські інстинкти: зразу хочеться йти на дикого тура чи вепря, або навіть на клятого ворога.
І на останок - ще декілька кадрів.
Під час походеньок у ліс мій маршрут пролегає вздовж Синього озера. І, починаючи з минулої зими, я вирішив зфотографувати його з однієї точці у різни пори року. І мимоволі став свідком екологічного лиха: під кінець літа озеро счезло. І тільки осінні дощі трохи розжижили дно. А ще років 10 тому дерева стояли на кромці води. Жах.
На цому усе. Дякую за увагу.
З Новим роком!
Мирного неба і удачи!
