Україна
Щоб брати участь в обговореннях потрібно авторизуватися.
Увійти
Цей старовинний історичний документ походить з приватного архіву Шевченка Миколи Лукʼяновича, 13.08.1901р.н., ур. с. Городище Малинської волості Радомисльського повіту Київської губернії. Трудовий шлях Шевченка М.Л. до 1914р. - свинопас, з 1914р. по 08.12.1931р. працював на залізничній станції Малин (нині Житомирська область) починаючи з посади ремонтного працівника, потім телеграфістом і помічником начальника станції. З 1919р. по 1920р. - голова комітету бідняків с. Городище, з 1920р. по 1922р. - голова Городищенської сільської ради, з 1922р. по 1924р. - служба в РСЧА, з 1924р. по 1927р. - член президії районного комітету бідняків Малинського району та голова Малинської районної судової земельної комісії, з 1924р. по 1928р. - народний засідатель нарсуду м. Малина, з 1926р. по 1927р. - член дільничної редколегії живої газети вузла звʼязку м. Коростень, з 1926р. по 1927р. - голова редколегії газети «Відгомін колії», з 1925р. по 1931р. - голова місцевого комітету профспілки залізничників станції Малин, з 1928р. по 1929р. - член комісії вагон-лавок Транспортної споживчої спілки Південно-Західної залізниці, з 1929р. по 1930р. - голова протиалкогольного товариства, з 1928р. по 1931р. - керівник та викладач проф. політ. школи. Потім працював начальником залізничних станцій Боярка, Святошино, Жуляни, Київ-2 Московський та в період з 05.02.1938р. по 13.12.1941р. і з 27.11.1943р. до середини 1960-х років - начальником залізничного вокзалу Київ-пасажирський Південно-Західної залізниці. Нагороджений орденом «Леніна», медалями «За трудову відзнаку» та «За доблесну працю у ВВВ 1941-1945рр., відомчими знаками «Почесному залізничнику» та «Відмінний паровозник». Мав спеціальне звання директора-підполковника. Помер та похований в м. Києві.
Коментарі 2