Стан: У глибині осіннього ранку, коли вікно ще зберігає на собі сліди нічного холоду, простір наповнений теплом внутрішнього світла. Тут, серед мідних дзбанів, гілок пшениці та щедрих плодів, мовчить час. «Плід тиші» — це стан душі після великої праці, коли вже нічого не треба доводити. Виноград не кличе до спраги, а хліб — до голоду. Вони просто є. У келихах — застигле сонце, у випічці — пам’ять рук, у груші — форма стиглості. Навіть червоне вино більше не п'янить — воно стало спокоєм. Це не про застілля, а про вдячність, що приходить у тиші. Коли світ мовчить, але говорить.
У глибині осіннього ранку, коли вікно ще зберігає на собі сліди нічного холоду, простір наповнений теплом внутрішнього світла. Тут, серед мідних дзбанів, гілок пшениці та щедрих плодів, мовчить час.
«Плід тиші» — це стан душі після великої праці, коли вже нічого не треба доводити. Виноград не кличе до спраги, а хліб — до голоду. Вони просто є.
У келихах — застигле сонце, у випічці — пам’ять рук, у груші — форма стиглості. Навіть червоне вино більше не п'янить — воно стало спокоєм.
Це не про застілля, а про вдячність, що приходить у тиші. Коли світ мовчить, але говорить.
Коментарі 1