Mikiphone – перший у світі кишеньковий програвач платівок

На початку ХХ століття основними пристроями для відтворення музики були грамофони та патефони (переносні версії грамофонів), на які встановлювали платівки. Ці прилади зазвичай розміщували у вітальнях, салонах, кафе і ресторанах. На відміну від громіздкого грамофона, патефон іноді брали з собою в подорож, а також на пікніки.

1924 року угорські винахідники брати Ніколас і Етьєн Вадаси розробили й запатентували перший у світі кишеньковий грамофон – Mikiphone. Пристрій являв собою невелику круглу металеву коробочку діаметром 11,5 см і завтовшки 4,7 см, яка вміщувала всередині тонарм, картридж звукознімача, бакелітовий резонатор, диск-ложу для платівок і притискач.

Програвач був призначений для відтворення платівок діаметром від 10 до 25 см зі швидкістю 78 обертів у хвилину.

Mikiphone мав пружинний приводний механізм, який не потребував електрики та давав змогу використовувати пристрій у будь-якому місці, як-от купе поїзда, палуба трансатлантичного лайне чи пляж біля озера. Ручка для його запуску знаходилася на бічній стороні корпусу програвача.

1924 року брати Вадас підписали контракт зі швейцарською компанією Paillard, яка спеціалізувалася на виробництві грамофонів і патефонів. У період між 1924–1927 роками Paillard випустила близько 180 000 програвачів Mikiphone, ставши однією з перших компаній, що запропонувала клієнтам кишеньковий пристрій для прослуховування музики. У каталогах продукції фірми Paillard було представлено кілька моделей програвача Mikiphone – у хромованому, срібному і золотому корпусах. 

Попри свою компактність, Mikiphone мав кілька недоліків. Щоб використовувати програвач, його доводилося щоразу збирати й розбирати, при цьому ризикуючи втратити дрібні деталі. Крім того, пластинки для пристрою необхідно було носити окремо.

Виробництво кишенькових програвачів Mikiphone припинилося в 1927 році через низькі продажі.