Мандора, створена близько 1420 року в Мілані — приклад невеликих європейських струнних інструментів початку XV століття. Виготовлена із самшиту, палісандра та чорного дерева, зараз знаходиться у колекції Музею мистецтва Метрополітен.
Такі струнні музичні інструменти користувалися популярністю в Середньовічній Європі. Їх вважали попередниками сучасних гітар та мандолін. Ніжне звучання та витончена форма робили мандору частою гостею дворів аристократії.
Мандори часто прикрашалися різьбленням, інкрустаціями та художніми зображеннями, що перетворювало їх на справжні витвіри мистецтва. Теми декору включали куртуазні сюжети, міфологічні сцени та символи вірності й кохання.
Вважається, що мандори були створені під впливом східних музичних традицій, які були привезені до Європи, і згодом стали самостійними інструментами. Вони мали компактний корпус, виготовлений із дорогих порід дерева.
Невеликий розмір інструменту робив його зручним для гри, а глибокий корпус резонатора забезпечував м'який, чистий звук. Струни налаштовувалися за принципом подвійних хорів, що дозволяло досягати насиченого звучання.
Разом з цим справжня велич цього музичного інструменту проявляється не тільки в звуку, а й у різьблених прикрасах.
Багата іконографія мандори з колекції Метрополітен-музею втілює романтику епохи, символів любові та вірності. На різьблених зображеннях інструменту можна побачити Купідона, що літає над молодою людиною в образі сокольничого (сокіл символізує вірність) і дівчиною з розпущеним волоссям, що тримає його за руку. У їхніх ніг сидить собака, що також символізує вірність. Ці мотиви підкреслюють ідеали романтичного кохання на той час.
Такі музичні інструменти продовжують надихати своєю естетикою та історичним значенням, втілюючи культурні ідеали свого часу.
Джерело:
metmuseum.org
thebestantique.com
