Стілець скабелло (італ. scabello, у сучасному написанні – sgabello) – це унікальний предмет меблів, що з'явився в Італії в епоху Відродження (XIV–XVI століттях) і був широко розповсюджений до середини XVII століття. Його назва походить від латинського scabellum або scamnum, що перекладається як «дошка» або «лавка».
Пара стільців скабелло. Горіх. Розміри одного стільця – 109,2 × 50,8 × 44,5 см. Флоренція, бл, 1575–1600 рр.
metmuseum.org
«Амстердамські міські стрільці», картина Бартоломеуса ван дер Гелста, 1653 рік. Чоловік на передньому плані сидить на стільці скабелло
commons.wikimedia.org
У Середньовічній Європі меблі для сидіння були рідкістю і призначалися переважно для знаті та духовенства. Прості люди задовольнялися лавами, табуретами або зовсім сиділи на підлозі.
Скабелло став проміжною ланкою між цими примітивними формами й більш вишуканими предметами меблів, які почали з'являтися в епоху бароко і рококо. Стілець скабелло був популярний серед аристократів, купців і заможних городян, особливо у Венеції, Флоренції та Мілані. У XVI–XVII століттях інтер'єри палаців прикрашали пишно декорованими предметами, і скабелло відповідав цій традиції. Його використовували як додаткове сидіння в салонах, кабінетах і їдальнях.
Стілець скабелло з горіха. Розміри – 100,8×40×34,4 см. Імовірно, Флоренція, кін. XVI ст.
metmuseum.org
Стілець скабелло з горіха. Розміри – 100,3×38×42 см. Імовірно, Флоренція, кін. XVI ст.
metmuseum.org
Стілець скабелло. Горіх, клен, чорне дерево, позолота. Розміри – 147,3×42,5×41,9 см. Приписується червонодеревникам Giuliano & Benedetto da Maiano. Флоренція, бл. 1489–91 рр.
metmuseum.org
На відміну від середньовічних табуретів скабелло мав спинку і більш вишукану форму. Ніжки стільця являли собою дві панелі, передню і задню, які часто декорували різьбленням. Міцність і стійкість конструкції робили скабелло практичним предметом, а відсутність підлокітників давала змогу дамам у пишних сукнях зручно сидіти. Оскільки ці стільці не мали м'якої оббивки, на їхнє сидіння для комфорту зазвичай клали невелику подушку.
Для виготовлення скабелло майстри використовували різні породи дерева, зокрема горіх, дуб, в'яз, палісандр, чорне і червоне дерево. Вони прикрашали стільці складним різьбленням, інкрустацією та позолотою. Орнаменти часто включали рослинні мотиви, геральдичні символи та сцени з міфології.
Стілець скабелло. Горіх, позолота. Розміри – 121,5×54×54 см. Венеція, бл. 1560–1600 рр.
collections.vam.ac.uk
Стілець скабелло. Горіх, позолота. Розміри – 107×50×46 см. Венеція, бл. 1580–1600 рр.
collections.vam.ac.uk
Пара стільців скабелло з горіха. Розміри одного стільця – 107×38×46 см. Імовірно, Венеція, бл. 1580–1600 рр.
1stdibs.com
У XVIII–XIX століттях, зі зростанням інтересу до антикваріату, червонодеревники почали створювати репліки скабелло. Ці різьблені стільці, як правило, стояли біля стін у залах особняків аристократів і буржуазії, слугуючи радше декоративними елементами, ніж повсякденними меблями.
Пара стільців скабелло з червоного дерева. Розміри одного стільця – 107×48×51 см. Англія, бл. 1740 року
bada.org
Стілець скабелло. Горіх, позолота. Розміри – 103×34,5×53,8 см. Італія, бл. 1800–30 рр.
collections.vam.ac.uk
Сьогодні оригінальні екземпляри скабелло є цінними колекційними предметами. Їх можна побачити в зібраннях таких музеїв, як Національний музей Барджелло у Флоренції, Метрополітен-музей у Нью-Йорку і Музей Вікторії та Альберта в Лондоні.
Джерела:
Peter Thornton. The Italian Renaissance Interior 1400–1600. New York: Abrams, 1991. – 407 p.
metmuseum.org
collections.vam.ac.uk
Читайте також:
