Лак burgauté: історія виробів із чарівним перламутровим оздобленням

Впродовж століть техніки лакування активно розвивалися в країнах Далекого Сходу. Лак burgauté (фр. laque burgauté) є однією з найбільш унікальних технік декорування лакових виробів. Цей спосіб оздоблення передбачає інкрустацію лакових поверхонь шматочками перламутру, найчастіше з раковин морського вушка (лат. Haliotis).

Історія лаку burgauté бере свій початок у Китаї в епоху династії Мін (1368–1644). Тоді ця техніка інкрустації перламутром називалася ло тянь(luo tian). Ранні вироби, такі як скриньки, вази та невеликі ширми, вирізнялися простотою форм і тонкістю виконання.

Особливої популярності лак burgauté набув в епоху династії Цін (1644–1912), головним чином у період правління імператора Кансі (1661–1722). У той час майстри почали експериментувати з дрібнішими фрагментами перламутру, поєднуючи їх із золотом і сріблом. Вони прикрашали лаком burgauté різноманітні предмети, зокрема набори для письма, шпильки, гребні, чайники, чаші, таці та меблі.

В Японії техніка лаку burgauté, відома як аогай (aogai), набула розвитку в період Едо (1603–1867). Японські майстри адаптували китайське мистецтво інкрустації перламутром, додавши до нього власні художні особливості. Якщо в Китаї акцент робився на витонченість і симетрію, то японські вироби вирізнялися більшою динамічністю й увагою до природних мотивів – зображень квітів, комах, птахів, тварин і пейзажів.

Техніку аогай часто використовували для прикрашання невеликих предметів, таких як інро, чаші для саке і табакерки. Японські майстри вдосконалювали процес інкрустації, доповнюючи перламутр гравіюванням та вставками із золота, срібла та міді.

Китайські лакові вироби з перламутровою інкрустацією потрапили до Європи приблизно в XV столітті через країни Близького Сходу. Масовий інтерес до них виник у XVII–XVIII століттях, коли східні товари почали активно імпортувати через Ост-Індську компанію. 

Назва burgauté походить від французького слова burgau – морське вушко. За часів правління короля Людовика XIV тільки азійські чорнолакові вироби, декоровані синьо-зеленим перламутром із раковини морського вушка, називали laque burgauté. В кінці XVIII століття цю назву стали застосовувати до всіх лакових виробів з інкрустацією кольоровим перламутром.

В епоху рококо європейські майстри, натхненні східними зразками, почали створювати власні версії лаку burgauté. Перламутрову інкрустацію застосовували для декорування меблів і дрібних предметів розкоші, включно з неглазурованим порцеляновим посудом.

Стиль шинуазрі (фр. chinoiserie – китайщина) був популярним в Європі аж до кінця XIX століття. У 1920-х роках інтерес до азійського мистецтва знову відродився. Прикладом, видатний французький ювелір Луї Картьє (1875–1942) часто використовував у своїх виробах антикварні китайські та японські лакові панелі з перламутровою інкрустацією. Він прикрашав ними кришки портсигарів, скриньки, пудрениці, косметички та багато іншого.

Сьогодні старовинні вироби в техніці laque burgauté є цінними предметами колекціонування. Найкращі творіння майстрів минулого можна побачити в приватних колекціях і музейних зібраннях.