В цей день 14 березня вже рік як була написана перша стаття на Віоліті з логіну ІваноФ. З одного боку, відчуття, що це було дуже давно, а з іншого м не віриться, що пройшов лише рік, і це вже сімдесята стаття.
Хочу нагадати і звернути увагу на найцікавіші, найнезвичніші та найпопулярніші статті і дати короткий коментар до кожної з них. Статті дуже різношерстні, деякі досить недооцінені, можливо, Ви пропустили щось цікаве. Було б добре, щоб на Віоліті була функція підняття вгору найкорисніших статтей час від часу, а то вони переходять у забуття, хоч актуальності ще не втратили, їх можна знайти лише ціленаправлено, але це ж треба знати, що шукати.
IvanoF – це Іван та Ірина з міста Івано-Франківськ, Окрім букіністики та читання книг, ми ще й займаємося вихованням трьох дітей. Я досліджую книги та пишу статті, і це було б не можливо, якби не Ірина, яка спілкується з користувачами Віоліті та перша, хто бачить статті, редагує їх.
Відверто і щиро намагаюся ділиться своїм букіністичним досвідом, хоч це і не прийнято в такій таємничій та консервативній сфері як колекціонування. На мою думку, це важливо робити, бо це вносить позитивний вклад у всю сферу колекціонування, робить її професійнішою і зрозумілою загалу, а не «закритим клубом».
Це приносить не лише задоволення, а й користь.
По-перше, пишучи статтю, я готуюсь, перевіряю інформацію, завдяки чому завжди дізнаюся щось новей цікаве. До речі, у таких пошуках народжуються ідеї для нових статтей. Бо так багато навколо нас цікавих та унікальних предметів, цінність яких ми не усвідомлюємо саме через незнання.
По-друге, про нас дізнаються не лише як про букіністів, які продають книги, а й як про тих, хто їх вивчає.
По-третє, найважливіше, я ділюсь досвідом і знаннями, і чим більше буде у нашій сфері професіоналів, тим більше нових людей будуть дізнаватися про колекціонування та приходити й вкладати гроші з інших сфер діяльності, що зробить антикварний ринок значно більшим і привабливішим. Від цього виграють абсолютно всі: і букіністи, й любителі, і просто випадкові власники старих книг. Бо розвинений ринок веде до росту цін, що сприяє збереженню колекційних предметів, бо стане доступна реставрація, яка зараз коштує більше ніж сам предмет, що робить її комерційно невигідною.
Завдяки розвитку ринку, предмети буде легше продавати і купувати, тобто предмети колекціонування стануть ще інвестиційно привабливішими. Ви не будете боятися вкласти 1000 доларів в книгу, знаючи, що завжди легко її зможете продати хоча б за ту ж суму, а в розвиненому і стабільному ринку вона ще й виросте в ціні. Це все можливо, коли ринок великий і його наповнюють професіонали.
Цей рік був досить продуктивний: вдалося написати 70 статей. У спільності створена тема «Допомога книги», де будь-хто може звернутись за оцінкою чи визначенням книги, покроково описано, що потрібно для цього, щоб було зрозуміло навіть тим, хто вперше побачив стару книгу.
Проведено кілька букіністичних досліджень, завдяки яким виявлено досі невідоме букіністиці таємне видання Шевченка 1935 року.
Якщо коротко, то виявилося, що планувалось 10-томне академічне видання, а видали лише два томи, які відразу ж заборонили та вилучили.
У дослідженні проаналізовані причини заборони та інші таємниці, які супроводжували видання, краще самим прочитати, лише рекомендуємо у правильній послідовності:
Найбільш важлива стаття і друга за кількістю вподобайок: «Ціна і цінність, або Як формується ціна колекційного предмета».
Текст пояснює, в чому принципова різниця ціни та цінності, і чому важливо це розуміти для колекціонування.
Найбільше коментарів у статті про голодомор: «Проблеми хлібозаготівлі книга 1933 року».
Виявляється, ще є ті, хто вважає, що нічого такого не було і немає доказів. Сумно. Автор книги – один з організаторів голодомору. Там навіть вказується термін «голод» – можливо, через це й репресували автора, хоч він і був щирим комуністом.
Найбільше переглядів, зі зрозумілих причин, набрала стаття «Перший український еротичний журнал "Лель"».
Журнал «Лель» як важливий мистецько-культурний часопис було визнано надбанням національної культури, а редакцію включено до джерел архівного комплектування країни.
Були й незвичні статті, що викликали нерозуміння і навіть недовіру, як-то «Недооцінені антикварні книги на Віоліті»,
Я у десяти різних продавців вибрав по одній книзі, які на мою думку коштують більше, але, через відсутність опису та велику кількість лотів загалом, їх ніхто не бачить і не купує. Дехто скептично поставився до неї, проте з 10 книг непроданою лишилась одна.
Найнеочікуваніша стаття про книгу, існування якої ніхто навіть не міг припустити. Це безсумнівно «Українська імперія»
Найбільш недооцінена, але важлива стаття, чому корисно читати. «Чи перестануть читати люди майбутнього?»
На головному фото (виставлено з її дозволу) – дочка Анна (вона наймолодша, 9 років виповнилося в березні), цього року прочитала першу свою книгу без малюнків аж на 310 сторінок, витратила 2 місяці, горджуся нею.
Були статті про незвичні предмети колекціонування, один з яких описаний в статті «Знайдено записник української шляхтянки 1914 року»
Неочікувано для мене, але найбільше сердечок набрала стаття «Як оцінити стару книгу?»
Я по пунктах вказую, на що звернути увагу при оцінці книги.
Є статті, які мають стосунок до сьогоднішніх реалій. Наприклад, «Історична давність українського народу»
Костомаров аргументовано пояснює давність українського народу.
А тут пояснюється, походження українців та росіян. Що росіян відрізняє від інших слов’янами та причини цього. «Про першу українську державу у книзі 1876 року»
Як Ви могли помітити, пишу про історію, букіністику та колекціонування загалом. Намагаюсь писати нешаблонно, іноді додаю щось нове й незвичне. Пишу виключно про українську сферу колекціонування, що мене хвилює.
Дві статті запозичені (бо для чого придумувати велосипед) з вказаними посиланнями на авторів:
Значно скорочена, без втрати смислу, і додано деякі важливі коментарі, які чомусь не вказала авторка. Також наповнив статтю фотографіями видання, про яке було наукове дослідження.
А тут до заборонених поезій додані титульні сторінки всіх Кобзарів, згаданих у книзі: «Заборонені поезії Шевченка».
Буду вдячний, якщо хтось з користувачів Віоліті, який прочитав хоча б не одну статтю, висловить думку, чим можна покращити їх, що є зайвим чи чого в них не вистачає.
Я не вважаю, що все знаю у букіністиці, навпаки, читаючи книги, дізнаюся нове й усвідомлюю, наскільки мало був обізнаний в цьому питанні, проте кожен мій ранок починається з книги, кожного дня вчуся, і надіюсь, що буду це робити все своє життя, по іншому вже й не уявляю.
Зі щирою повагою до Всіх.
