У середині XIX століття жіночий силует зазнав значних змін, а мода досягла піку пишноти завдяки криноліну — жорсткому каркасу, який надавав спідниці об'єм та форму квіткового бутону. Цей елемент гардеробу, який уперше з'явився у Франції, швидко поширився по всій Європі та Америці.
До появи кріноліну жінки створювали бажаний обʼєм за допомогою безлічі нижніх спідниць, але такий спосіб робив одяг важким і незручним. У 1830-х і 1840-х роках популярністю користувалися турнюри та підкладні подушки, але вони не давали достатньої пишності.
Справжня революція сталася 1856 року, коли було запатентовано перший металевий каркас криноліну. Він складався з гнучких обручів, з'єднаних тканиною або стрічками, і дозволяв досягти величного силуету без зайвого обтяження.
Французька імператриця Євгенія, дружина Наполеона III, відіграла ключову роль у популяризації кріноліну. Вона не тільки носила розкішні сукні з об'ємними спідницями, але й надихала на їх створення найкращих кравців Парижа, включаючи Чарльза Фредеріка Ворта. Її елегантне вбрання ставало взірцем для наслідування у всіх аристократичних колах Європи, а паризька мода диктувала тренди для всього західного світу.
Кринолін став не просто елементом одягу, а важливим символом соціального статусу. Пишні спідниці вимагали великої кількості дорогої тканини, що підкреслювало багатство їхніх власниць. Крім того, такі вбрання передбачали обмеженість у рухах, що робило їх особливо популярними серед вищих верств суспільства, де жінки мали демонструвати витонченість та граціозність.
Однак мода на кріноліни швидко поширилася і серед буржуазії. Завдяки промисловій революції виробництво тканини стало дешевшим, а масовий випуск кринолінів зробив їх доступними навіть для жінок середнього класу.
Попри розкішний зовнішній вигляд, кріноліни завдавали і маси незручностей. Їх величезний обʼєм ускладнював пересування, робив посадку в карети складною, а вузькі двері будинків ставали справжнім випробуванням для дам у пишному вбранні. Крім того, вони становили реальну небезпеку: були відомі випадки, коли широкі спідниці зачіплялися за предмети або спалахували від свічок та камінів, що призводило до трагічних наслідків.
Сатирики та карикатуристи не залишили цей модний феномен поза увагою. У газетах публікувалися малюнки, що зображують жінок із величезними спідницями, які стикаються у дверях або заповнюють собою весь салон. Однак глузування не завадило криноліну залишатися на піку популярності майже два десятиліття.
До 1870-х років мода почала змінюватися. Жінки прагнули більш природних силуетів, а кріноліни поступово витіснили турнюри — підкладки, що створювали об'єм лише ззаду. Однак образ «жінки-квітки», створений завдяки криноліну, назавжди залишився в історії моди як один із найромантичніших і жіночніших силуетів.
Джерело:
dw.com
arthive.com
historiadeltraje.com
