1950-ті роки стали часом відродження жіночності та елегантності після суворих та утилітарних 1940-х. Одним із яскравих символів стилю тієї епохи стали капелюшки з вуаллю, які надавали образам витонченості, загадковості та розкоші.
Капелюшки з вуаллю набули широкого поширення в післявоєнне десятиліття завдяки впливу дизайнерів на кшталт Крістіана Діора, який з 1947 року просував New Look – образ з вузькою талією, пишною спідницею і вишуканими аксесуарами.
Капелюшок у такому образі ставав не просто прикрасою, а завершальним акордом образу.
Вуаль, зазвичай, виготовлялася з тонкої сітки та злегка прикривала очі чи обличчя. Вона надавала жінці ореолу таємничості та шарму, а також підкреслювала виразність погляду.
У 1950-х були популярні різні моделі. Так звані капелюшки-таблетки – невеликі круглі головні убори, в яких вуаль доповнювали квітами або брошками.
Берети та тюрбани з накидною вуаллю були особливо популярні як доповнення до вечірніх образів.
Мініатюрні коктейльні капелюшки, що закріплюються невидимками, носили на урочисті заходи.
Капелюшки виготовлялися з фетру, оксамиту, атласу та тюлю. Вуаль могла бути прикрашена дрібними крапками, стразами, вишивкою чи навіть пір'ям. Кольори варіювалися від класичного чорного до пастельних відтінків, що підходять до вбрання.
Капелюшки із вуаллю часто виступали символами статусу. Жінки, що наділи такі головні убори, демонстрували смак, витонченість та приналежність до вищого суспільства.
Тоді було майже непристойно з'являтися на офіційних заходах без головного убору.
Джерело:
fashionencyclopedia.com
lapoubellevintage.blogspot.com
