Весільна сукня 1925 року з колекції Музею витончених мистецтв у Бостоні – визначний приклад моди епохи джазу. Цей період, відомий як «ревучі двадцяті», приніс кардинальні зміни в жіночий стиль: силуети стали більш вільними, зникли корсети, а тканини та оздоблення – легкими.
Це вбрання нареченої відображає ключові риси моди того часу.
Виконано з комбінації матеріалів кольору слонової кістки – оксамиту, атласу, шифону та прикрашено перлами й стразами.
Довгі нитки перлів носилися не тільки як прикраси, їх використовували в декорі, створюючи ефект мерехтливого світла. Стрази, що виблискували за будь-якого руху, підкреслювали святковий характер вбрання.
Вишивка або накладні квіти з тканини, були виконані вручну, включали як флористичні, так і геометричні мотиви, натхненні модерном та ар-деко.
Силует сукні відрізняється прямим кроєм, характерним для стилю «гарсон», який підкреслював нову жіночу незалежність та відмову від традиційних пишних спідниць.
Весільні сукні епохи джазу відбивали дух свободи, який охопив жінок після Першої світової війни. Цей стиль був натхненний бажанням скинути пута вікторіанської моди і прийняти новий, більш комфортний і виразний одяг.
Такі сукні підкреслювали рівність жінок у суспільстві, їхню участь у суспільному житті та любов до сучасності.
Сукня з Музею образотворчих мистецтв у Бостоні демонструє, як зміни у суспільстві впливали на естетику та стиль. Вона через десятиліття залишається нагадуванням про яскраву та динамічну епоху джазу.
Джерело:
mfa.org
theartnewspaper.com
smith-stjohn.com
