Якщо заглиблюєшся в тему, то може зацікавити будь-що. Та хоча б шнурки. Вони для колекціонера виявляються надзвичайно захопливою справою, коли починаєш розрізняти їхню форму (з круглим чи плоским перетином), спосіб виготовлення (ткані чи плетені), матеріал (зі шкіри ската чи флуоресцентної кевларової нитки), колір (кислотні, голографічні, з люрексом, мультикольорові, пофарбовані технікою тай-дай). А далі вже полюєш на ексклюзивні, виготовлені вручну винятково для якогось спортсмена або попдіви. І тут незчуєшся, як опинишся у світі на перетині історії, моди і технологій.
Один предмет, виставлений на обговорення, з першого погляду здавався поодиноким витвором кустарщини, спробою якогось коваля виконати дивне замовлення чи твором «окопного мистецтва». Під час Першої та Другої світових війн у перервах між боями вояки намагалися зробити якісь «сувеніри» або й потрібні речі з підручного матеріалу, як-от гільз чи навіть кісток вбитих ворогів. Згадаймо ніж для листів, зроблений з кістки руки, який подарували президенту Франкліну Рузвельту.
Тут же мова йде про чайну ложечку з монети. Її чаша (черпало) виготовлена з увігнутого прусського гроша 1867 року, який нагадує візантійський трахі́ (скифат). А до нього припаяна ручка зі скрученого дроту. Відомо, що це – трофей, привезений 1945 року з Німеччини до СРСР.
Пошуки інформації про подібні ложки дали свої результати. Як стверджують спеціалізовані сайти, уперше колекціонери зацікавились сувенірними ложками у середині ХІХ століття після Всесвітньої виставки у Кришталевому палаці в Лондоні 1851 року.
Ці сувеніри мали нагадувати власникам про відвідані міста, виставки і певні події. Але справжній сплеск інтересу до таких ложок стався на всесвітній виставці в Чикаґо 1893 року. Відтак їхнє колекціонування переросло у національне захоплення. Це ще були звичайні ложки з гравіюванням чи емаллю. Проте поступово здобули популярність і виготовлені з монет.
Ложка з прусської монети 1867 року із зображенням Вільгельма I, прусського короля і згодом першого німецького імператора
Для ложок майстри використовували переважно місцеві монети, що були в обігу. Але траплялися випадки, коли прикрашали і давніми. Найстарішими прикладами вважаються ложки з монет XVIII століття, як наприклад, із саксонського срібного доппельґрошена 1792 року.
На межі XIX–XX століть у Мексиці ремісники виготовляли черпало з 25 сентаво 1877 року, а в ручку вставляли 10 сентаво. Мандрівники подібні сувеніри могли знайти також в Африці. В Ефіопії продавали ложки зі срібних бирів (ефіопських монет). Матеріалом для англійських сувенірних ложок початку ХХ століття служили трифартингові монети. Збереглася бразильська ложка зі срібної монети 1913 року номіналом 500 реалів і шматочком аквамарину на ручці.
Виробництво монетних ложок спостерігалося на багатьох континентах: в Європі, Америці, Австралії й Африці. А захоплення ними тривало до середини ХХ століття.
Поступово інтерес до колекціонування таких ложок згаснув, але повністю не зник. У Бразилії туристам пропонують ложки, оздобленими аметистом, смарагдом, топазом та іншим коштовним камінням. Іноді трапляються і монетні ложки. Дотепер існують сайти з подібним товаром, де можна придбати вироби з копіями стародавніх монет: грецьких статерів, римських денаріїв, венеційських цехінів (дукатів) тощо.
Виявляється, ложки і монети пов’язані ще з одним захопленням. Один американський колекціонер розповідав, як його дід провів кілька тижнів на кораблі під час Другої світової війни. Найбільшим його враженням залишився неймовірний шум. Матроси, щоб перегайнувати час, стукали ложками по срібних монетах, намагаючись зробити з них перстні. Але це вже інша історія.
Джерела:
coinworld.com
Kimball, Jane A. Trench Art: An Illustrated History. Davis, CA: Silverpenny Press, 2004.
Weingartner, James J. Trophies of War: U.S. Troops and the Mutilation of Japanese War Dead, 1941–1945. Pacific Historical Review. 1992, № 61 (1), pp. 53–67.
