В кінці 1890-х — на початку 1900-х видатним істориком Олександром Лазаревським (1834-1902) було опубліковано серію книг з історії Гетьманщини. На відміну від багатьох інших істориків, які зосереджувались на військовій історії та на історії вищих органів влади, Лазаревський розробляв більш «приземисті» і в буквальному, і в переносному значенні теми.
Однією з них стало питання землеволодіння — на час публікації багато нащадків козацької старшини все ще володіли дідівськими землями, він відкривав, яким чином виникло кожне село, хто був першим власником, яким чином у власність отримали останні. І це завдання автор вирішив так блискуче, що книга до цих пір є основою для початку історичних і краєзнавчих досліджень по території колишнього Ніжинського полку, яка займала третину сучасної Чернігівської та північну половину Сумської областей.
Описаніе Старой Малороссіи – посилання на лот
Цитата з книги:
«Когда же возникло большинство тѣхъ селъ Нѣжинскаго полка, которыя мы видимъ уже при составленіи описи 1654 г.? — Повидимому, главнымъ моментомъ заселенія Нѣжинскаго полка была вторая четверть XVII в. Такъ мы видимъ, что Нѣжинъ въ грамотѣ 1625 г., называется «новоосѣлымъ городищемъ»; въ томъ же 1625 г. «садился» и Батуринъ; нѣсколькими годами позже основанъ былъ Конотопскій «городокъ» и около того же времени заселено было селище древняго Глухова; тогда же возникли Борзна, Ивангородъ, Кролевецъ…
Все это были городки, подъ защитою которыхъ стали возникать и села, какъ изъ прежнихъ незначительныхъ поселковъ, такъ и изъ новыхъ поселеній, жители которыхъ не боялись уже селиться и в открытыхъ поляхъ, надѣясь на возможность въ случаѣ опасности, уйти подъ защиту ближайшаго городка. Населеніе новыхъ поселеній пришло сюда изъ за Днѣпра, откуда тѣснимое «панскимъ началомъ», бѣжало, отыскивая лучшія условія жизни въ слободахъ «лѣвобережной Украины».
