7 липня, 20:00

Швейні набори європейських майстрів: мистецтво у мініатюрі

У першій чверті ХІХ століття швейні набори були утилітарними предметами, а й відбитком рівня майстерності європейських ремісників. Особливо вишукані екземпляри створювалися у Франції.

Вважалося, що саме в цій країні мода, мистецтво та прикладна майстерність зливались воєдино, народжуючи дивовижні вироби.

Історія швейних наборів йде з Середньовіччя, коли голки та ножиці стали предметами повсякденного побуту. Однак їхнє оформлення залишалося досить простим.

Ситуація почала змінюватися у XVII столітті, коли за королівських дворах шиття стало не тільки необхідним заняттям, а й формою дозвілля шляхетних дам. Саме тоді з'явилися перші вишукані футляри, прикрашені гравіюванням, інкрустацією та дорогоцінними металами.

До XVIII століття швейні набори стали обов'язковим елементом жіночого туалету. Їх виготовляли на замовлення, часто з монограмами та індивідуальними елементами декору.

У цю епоху розвивається і мініатюризація інструментів — кожен предмет створювався не лише для функціональності, а й для демонстрації багатства та смаку власниці.

Такі набори виглядали як справжні шедеври мініатюрної роботи.

Часто вони включали ножиці, голки, наперстки, шила, гачки і навіть крихітні олівці – все необхідне для шиття та вишивання. Часто такі предмети виготовлялися зі срібла, золота, сталі, слонової кістки, а футляри часто прикрашалися перламутром, емаллю або дорогоцінним камінням.

Особливий інтерес представляють футляри у незвичайних формах. Один із таких — швейний набір у перламутровому футлярі у вигляді раковини, що датується 1815–1820 роками і походить із Парижа. Експонат приватної колекції. Цей предмет поєднує у собі як практичність, а й художню цінність. Перламутр футляра грає на світлі всіма відтінками, а витончений дизайн говорить про найвищий рівень паризьких майстрів тієї епохи.

Такі вироби часто подавались у подарунок, ставали сімейними реліквіями та передавалися у спадок.