Саркофаг Людовізі – видатний приклад майстерності римських скульпторів

Зазвичай археологи знаходять стародавні мармурові саркофаги серйозно пошкодженими. Цілі артефакти зустрічаються вкрай рідко. Дослідники вважають їх важливими творами античного мистецтва, які можуть розповісти про культуру та історію держав минулого. 

Одним з таких виробів є саркофаг Людовізі, виявлений в 1621 році в похованні біля Тибуртинської брами Риму. Спочатку його називали Via Tiburtina Sarcophagus. Як і багато розкопаних у той час антиків, саркофаг перейшов у володіння кардинала-непота Людовіко Людовізі, відомого колекціонера старожитностей.

Артефакт виготовлений з білого проконнеського мармуру і датується приблизно 250–260 роками нашої ери, періодом, відомим як «криза III століття» в Римській імперії. Цей час характеризувався політичною нестабільністю, економічними труднощами й зовнішніми загрозами, як-от набіги варварських племен. Тоді похоронне мистецтво стало важливим способом вираження статусу та ідентичності римської еліти.

Саркофаг Людовізі має висоту 153 см. Головна його особливість – величезний фронтальний горельєф із зображенням динамічної батальної сцени – битви римлян з варварами, імовірно готами. Композиція відрізняється високою щільністю: фігури воїнів розташовані настільки близько одна до одної, що створюється ефект хаотичної битви. Гладко поголені обличчя римлян контрастують з більш грубими рисами бородатих варварів, що підкреслює ідеологічне протиставлення «цивілізації» і «варварства».

Центральною фігурою горельєфа є римський воїн на коні, який, імовірно, представляє замовника саркофага або ідеалізованого імперського полководця. Вершник виділяється розміром і композиційною значущістю, оскільки саме навколо нього розгортається вир битви. X-подібний знак на його чолі інтерпретують як хрест, отриманий на містеріях Мітри. Мужність, яку демонструє воїн, може означати доблесть на полі бою, однак разом зі знаком це вказує на перемогу над смертю.

Скульптор майстерно використовував техніку горельєфа, при якій фігури виступають над площиною фону більш ніж на половину свого об'єму. Це надає батальній сцені драматизму і глибини. На горельєфі можна побачити корніцена, який віддає наказ солдатам за допомогою рогу, воїна в довгій кольчузі та драконарія зі штандартом римської кавалерії.

Сцена битви продовжується на двох бічних панелях саркофага, що нехарактерно для подібних творів. Зазвичай з боків розміщували мирні композиції: рослинні орнаменти, фігури тварин і міфічних персонажів.

Кришка саркофага обрамлена двома класичними чоловічими головами в профіль. У центрі знаходиться порожня табличка для напису. Ймовірно, ім'я померлого було написано фарбою, яка з часом стерлася. На лівій половині кришки зображена сцена передачі дітей варварів римському полководцю. Це був акт милосердя, коли дітей ворогів брали під опіку як заставу миру. Праворуч розташований поясний портрет жінки зі свитком в руках. Її голова повернена вправо, як і полководця на фронтальному горельєфі. На думку фахівців, ця жінка могла бути дружиною або матір'ю покійного. 

Сьогодні саркофаг експонується в палаццо Альтемпс у Римі, а кришка від нього зберігається в колекції Римсько-германського центрального музею в Майнці. Остання була розбита в 1945 році, але її майстерно відреставрували.