Український фольклор на Віоліті:
«Выберався Козубай на войну зъ Ляхами,
Та взявъ собѣ коня дати войськового, вороного,
Шаблю изъ похвою, фляшку зъ горѣвкою.
Выѣхавши зъ Украины зъ великою честью,
Приспѣвъ къ Бѣлій Церквѣ зъ немалою трястью.
Горѣвки му не стало, кепско — серце уставало,
Думає съ собою: якъ поде до бою?
Прійшовъ къ нему Федько и Иванъ стрыєчный,
Напившися горѣвки, Козубай беспечный.
На лукъ стрѣлы накладає, на Ляховъ ихъ выпускає,
Смотрить чи суть Ляхи — на Козуба страхи.
Крыкнувъ Козубъ на свои: «Не бойтеся страховъ!
Я самъ влѣзу на вербу на собачихъ Ляховъ;
На вербѣ ся ушикую, и самопалъ вырихтую:
Будемъ Ляховъ брати, головы стинати.
Седить Козубъ на вербѣ — цюра къ нему бѣжить:
Упавъ Козубъ зъ вербы, ахъ! безъ души лежить.
Цюра къ нему прибѣгає, безупомъ го затинає,
Козубай безъ души, собою не руше.
Приспѣвъ къ нему Федько — цюра его бьє-
Та глядить на него, Козубай не жіє.
Подумавши Федько собѣ: «Свини було пасти тобѣ,
А не воёвати — жалю додавати!»
Цей та інші твори — з унікального видання «Народные пѣсни Галицкой и Угорской Руси собранныя Я. Ѳ. Головацкимъ», виданого в 1878 році, яке стало важливим етапом у розвитку української етнографії.
Ґрунтовна збірка містила етнографічні матеріали, зібрані на територіях, що на той час належали Австро-Угорщині, зокрема в Галичині, Буковині та Закарпатті — краях, де жив і подорожував автор.
Реставрований комплект книг на Віоліті.
Народные пѣсни Галицкой и Угорской Руси собранныя Я. Ѳ. Головацкимъ – посилання на лот
