«Кобзар» — одна з наймасовіших книг українського автора. Він цікавий для колекціонерів з багатьох причин. По-перше, це універсальна річ, не залежно від вподобань власника бібліотеки. По-друге – «Кобзарів» існує величезна кількість видань, тому завжди можна знайти щось особливе.
Надрукований в 1884 році в Санкт-Петербурзі, містить обов’язкову примітку «Дозволено цензурою, С.-Петербургъ, 28 марта 1884 г.» Але коли починаєте читати, то з’являється відчуття, що тут щось не так:
«Думы мои, думы мои,
Лыхо мени зъ вамы!
На що сталы на папери
Сумнымы рядамы?
Чомъ васъ витеръ не розвіявъ
Въ степу, якъ пылыну?
Чомъ васъ лыхо не прыспало,
Якъ свою дытыну?»
або
«Учитеся, браты мои,
Учитесь, чытайте,
И чужому научайтесь
Й свого не цурайтесь:
Бо хто матиръ заувае,
Того Богъ карае».
Хоча на календарі вже 1880-і, вже є правописи, які пристосовані спеціально для фонетики української мови, але видання надруковане так званою «Ярижкою» – спеціальним російським правописом для «малороссійскаго нарѣчія», який був обов’язковим до використання при друці книг в Російській імперії після введення сумновідомого Емського указу 1876 року.
Таким чином, маємо чудовий колекційний раритет, свідка епохи в кілька десятиліть, які, на щастя, минули.
«Кобзар» Тараса Шевченка – посилання на лот
