День Незалежності України – головне державне свято. Щороку воно відзначається 24 серпня. Пригадаймо ж, як українці відновлювали свою незалежність.
Державний суверенітет
Початок було покладено 16 липня 1990 року, коли Верховна рада УРСР прийняла «Декларацію про державний суверенітет України». Документ засвідчував суверенність української нації, суспільства,та території всієї країни. Україна ще залишалася у складі радянського союзу, але цей рішучий вольовий крок продемонстрував впевнений шлях українського народу до незалежності.
Народні депутати від «Народної ради» після голосування за Декларацію про державний суверенітет України. Зліва направо: Левко Горохівський, Олесь Шевченко, Левко Лук’яненко, Степан Хмара, Михайло Горинь, Богдан Ребрик, Ірина Калинець, В’ячеслав Чорновіл, Богдан Горинь, Генріх Алтунян
Опозиційне обʼєднання «Народна рада», до якої також входили дисиденти та правозахисники, ініціювала ідею задекларувати нові принципи співіснування з СРСР
Розвал радянського союзу дозволив багатьом радянським республікам проголосити свою незалежність та позбулися радянського ярма. Утворилося 15 самостійних держав, серед яких була й Україна.
Тоталітарної більшовицької імперії під керівництвом Сталіна та Леніна, яка насильно приєднувала території та вбила мільйони людей, більше не існувало.
Ключові моменти
Перепоховання останків радянських політвʼязнів, вивезених з ГУЛАГУ – подія, що сколихнула народ України. В столиці відбувся мітинг. Декілька тисяч людей виступили із протестом проти радянської системи, засуджуючи репресії, вчинені КДБ СРСР. Головна структура СРСР слабшала у своїй владі.
Під забороненими тоді українськими синьо-жовтими прапорами на Байковому цвинтарі перепоховали значимих українських діячів: Василя Стуса, Олексу Тихого, Юрія Литвина.
Київ, 19 листопада 1989 року
Партія Народний Рух України зіграла значну роль у наближенні країни до незалежності.
Установчий з’їзд Народного руху України. Київ, 9 вересня 1989 року
«Ланцюг єдності», або ж «Українська хвиля»
21 січня 1990 року люди утворили живий ланцюг, взявшись за руки. Мільйони людей (за деякими даними, близько 5 мільйонів) зʼєднали собою майже всі області, від Івано-Франківська до Харкова. «Ланцюг єдності» був завдовжки 770 кілометрів.
Донецька делегація, яка приїхала до Києва, щоб взяти участь у «Живому ланцюзі». Крайній праворуч – Микола Тищенко, один із фундаторів (1989) Народного руху України за перебудову на Донбасі. 21 січня 1990 рік
Революція на граніті
Українська студентська спілка та львівська організація «Студентське Братство» організували протест. Студенти поставили намети на головній площі Києва й оголосили голодування.
Основними їхніми вимогами були:
- позачергові парламентські вибори на багатопартійній основі не пізніше від весни 1991 року;
- розірвання союзного договору;
- відставка тогочасного голови уряду;
- повернення українців строкової служби на територію України.
Революція на граніті. У перший день політичного голодування. Київ, 2 жовтня 1990 року
Степан Хмара серед учасників Революції на граніті, 1990
Мітинг у Києві 30 вересня 1990 року із закликом до виходу України зі складу СРСР
Незалежність вибороли ЛЮДИ
Українці неодноразово проводили багатотисячні мітинги із закликами вийти зі складу СРСР.
«Серпневий путч» – спроба відновити тоталітарний режим та ухвалити декларації, що нівелювали б суверенність радянських республік, які хотіли вийти зі складу союзу. Ця подія спонукала людей до акцій протестів у Москві. Блокада, сутички, вбивства. Люди фактично ціною життя стояли за Україну.
Агітаційний плакат Союзу Українського Студентства, фонду "Молода Україна" та Студентського братства. Архів ОУН
Всеукраїнський референдум 1 грудня 1991 року вирішив долю держави. Народ продемонстрував бажання бути окремою вільною державою.
Бюлетені референдуму містили єдине запитання:
«Чи підтверджуєте ви Акт проголошення незалежності України?».
Люди обирали між «Так, підтверджую» та «Ні, не підтверджую».
Проголосувало майже 85% населення (31 891 742 людини). Понад 90% українців обрали незалежність.
Незважаючи на московську пропаганду, жителі Донеччини та Луганщини також виявили бажання жити в незалежній Україні (83,9% голосів).
Цей день
День проголошення Незалежності – кульмінація тисячолітньої боротьби народу за власну свободу, право бути українцями й жити на своїй землі.
Історичний момент. Історичний день
24 серпня 1991 року відбулося надзвичайне позачергове засідання Верховної Ради УРСР. В цей же день затверджено Акт проголошення незалежності України.
Мітинг біля будівлі парламенту. Фото Олександра Клименка
Фото: Автор Акту про проголошення незалежності України, дисидент і багаторічний політичний в'язень радянської системи – Левко Лук'яненко
«Виходячи із смертельної небезпеки, яка нависла була над Україною у зв'язку з державним переворотом в СРСР 19 серпня 1991 року (ГКЧП, путч – ред.), виходячи з права на самовизначення, передбаченого Статутом OOH та іншими міжнародно-правовими документами, здійснюючи Декларацію про Державний суверенітет України, Верховна Рада Української Радянської Соціалістичної Республіки урочисто проголошує незалежність України та створення самостійної Української держави – України».
«Україна не переставала боротися за незалежність. Ніколи. І весь період комуністичної диктатури українці постійно боролися», – Левко Лукʼяненко.
В’ячеслав Чорновіл ініціював внесення до зали Верховної Ради синьо-жовтий прапор, який згодом підняли над парламентом.
24 серпня 1991 року український прапор вперше від 1920 року підняли біля київської міської ради
9 листопада 1995 року у Страсбурзі затверджено рішення ПАРЄ про вступ України до Ради Європи в якості її 37-го члена. Це символізувало визнання суверенності України і її залучення до активного формування спільної європейської політики
Необхідні рішення
Щоб Україна могла існувати як вільна країна, для забезпечення суверенітету необхідні були рішучі дії на законодавчому полі. Розпочався процес прийняття головних законів: «Про державний кордон України», «Про створення Служби національної безпеки», «Про збройні сили України» та інших законодавчих норм. Змінено виборче законодавство, призначено вибори першого українського Президента, а також перші парламентські вибори. Україна впевнено діяла з метою поступової демократизації.
Для держави також важливо мати офіційні символи, тож було затверджено національну атрибутику.
«Статтею 20 Конституції України визначено, що державними символами України є Державний Прапор України, Державний Герб України і Державний Гімн України.»
Невідʼємним для утвореної держави, являється й міжнародне визнання.
З грудня 1991 по кінець 1992 року Україна була визнана як суверенна незалежна держава у понад 130 країнах світу. За перше десятиріччя Україна побудувала дипломатичні відносини зі 153 країнами.
Першою ж країною, що засвідчила нового гравця на міжнародній арені, стала Польща: вона визнала незалежність України 2 грудня – на другий день від офіційного початку процесу визнання.
Це ключові рішення, які дали можливість державі увійти до світової економічної та правової системи, мати змогу захищати права та інтереси українців, що проживали закордоном, а також вести зовнішню політику та бути повноправним членом європейських і міжнародних організацій.
Банкнота однієї гривні зразка 1992 року із зображенням Володимира Великого
24 серпня 1994 року в Києві провели перший військовий парад до Дня проголошення Незалежності України.
28 червня 1996 року ухвалено Конституцію України.
З 2 по 16 вересня 1996 року, була проведена грошова реформа, завдяки якій введено в обіг національну валюту – гривню.
Дві з 38 монет періоду України-Русі з «Городницького скарбу». Їх датують 1010–1019 роками
Сьогодні Україна вкотре бореться за свою незалежність та повертає захоплені Росією території. Ключову роль знову виконують люди.
«Незалежність стала сильнішою за нас. Неможливо Україну позбавити незалежності», – Ігор Юхновський.
«Сильна нація, очевидно, і може формуватися в період труднощів у період втрат і це значне випробування для українського народу, яке він, на мою думку, витримує з честю», – слова соціологині Ірини Бекешкіної.
Джерела:
Офіційний сайт Верховної ради України
Електронна версія «Великої української енциклопедії»
«Цей день в історії»
Радіо Свобода
Ukrainform.ua
Сайт Міністерства оборони України
Відкриті джерела в мережі Інтернет
