Дивує здатність художників передавати на полотні за допомогою фарб яскраве світло. Британський художник XVIII століття Джозеф Райт неодноразово експериментував, демонструючи своє вміння зображати світлові ефекти. Зупинимося на кількох картинах, їхні головні герої – дослідники, які осягають таємниці світобудови.
Перша робота називається «Філософ при світлі лампи» (1769). Центральна постать - старий мислитель, що розглядає людські кістки при світлі лампи. Кістки можуть символізувати швидкоплинність людського буття, оскільки старий явно не займається серйозним вивченням анатомії, а міркує про життя і смерть. Тут аж два джерела світла: місяць вдалині пробивається крізь хмари, а лампа освітлює печеру. На стіні видніється тінь, що відкидається фігурою філософа.
Сильніший контраст між темрявою і світлом бачимо на наступній картині під назвою «Філософ, який пояснює модель Сонячної системи» (1766). На відміну від інших творів тут джерело світла приховане за людськими фігурами і невидиме для глядача. Картина викликала інтерес у публіки, оскільки раніше подібні сцени пов'язані з релігійною тематикою. Тепер захоплення у персонажів викликає не диво, а наука. Гра світла і тіні робить зображення живішим.
На третій картині вміст посудини не просто розсіює темряву, він мало не засліплює. «Алхімік, що відкриває фосфор» (1771) – це сцена з алхіміком, який, згідно з розширеною назвою, намагається відкрити філософський камінь, а натомість виявляє зовсім іншу речовину. Тут бачимо посилання на релігійну тематику: дослідник знаходиться у своєму кабінеті, який подібний до церковного приміщення – таку подібність надають готичні арки і високі вікна. І знову гра світла і тіні, проте не в центрі композиції, а за старим алхіміком, де маленький язичок полум'я висвітлює дві юні особи.
