Назви та нічого більше: що залишилося від Херсонського музею після відходу «асвободителів»?

Велике питання! Бо це зрада.

По- перше ось як увакуйовувала радянська влада музейні  цінності під час Другої світової війни Якісній евакуації українських музеїв заважали як ці об'єктивні обставини, так і суб'єктивне ставлення військового і цивільного керівництва середньої ланки. Вони не надто цінували культурні цінності, навіть у їхньому пропагандистському сталінсько-ленінському розумінні.Директору Сумського художнього музею, який хотів добитися залізничних вагонів для вивезення фондів, сказали: "У нас тут війна, не набридай зі своїми картинками!"Олександр Довженко в своїх щоденниках згадує випадок у Чернігівському історичному музеї. Через бомбардування там спалахнув підвал зі скарбами XVII століття. Перший секретар обкому Федоров сказав: "Хай горить, не гасіть!"А директору одного з найбагатших натоді музеїв – Лебединського (там зберігалося чимало експонатів від мистецької родини Кричевських) – запропонували самому підпалити керований ним заклад.Співробітниками Музею російського мистецтва в Києві запропонували вивезти "аж" 50 одиниць. Із Музею Ханенків вдалося вивезти тільки шість ящиків. З колекції художнього музею міста Сталіно (Донецьк) після війни залишилось 11 картин.У Харківській картинній галереї добре підготували до евакуації свої фонди та експонати Музею Тараса Шевченка. Але транспорту ніхто не давав. Директор, Петро Кривень, мусив сам про все домовлятись із залізницею. Дістав лише один вагон, і в підсумку евакуювали 4 тисячі експонатів з підготовлених 35 тисяч.Діставшись столиці Башкирії Уфи (туди вивозили значну частину українських установ), Кривень не знайшов нічого кращого, як написати Сталіну листа про евакуаційні нехлюйства. Після цього його змістили з посади директора.Знаменита Севастопольська діорама загинула через те, що її заборонили евакуювати: хай, мовляв, піднімає бойовий дух військовим. Взагалі, колекції приморських музеїв збиралися вивозити кораблями, а з ними виявилося не менше проблем, ніж із залізницею.Спаковані експонати тижнями лежали в портах у, м'яко кажучи, несприятливих умовах. Порти ж часто зазнавали бомбардувань – наприклад, евакуйована колекція Сімферопольської галереї загинула в керченському порту.Аналогічна доля спіткала вагон із цінностями з Харківського історичного музею (скарби часів Київської Русі, Хмельниччини). Він їхав дуже довго, постійно зупинявся, аж поки не був знищений нацистськими бомбами. Але тут усе відбулося значно трагічніше: загинули не лише експонати, а й директор із родиною.Михайлина Коцюбинська згадувала, як її батько, Хома Коцюбинський, директор Музею Михайла Коцюбинського, теж їхав з родиною в музейному вагоні. Коли починався обстріл, малу Михайлину клали на найдорожче – на скриню з рукописами письменника, а зверху її накривали батьки.Розбомбили вагон із колекціями музеїв Черкас, Умані, Кіровограда. Він чекав своєї черги на відправлення три тижні на вокзалі Полтави.Окрім цих евакуаційних проблем на музеї чекала ще одна біда: мародери. З моменту ослаблення влади, а особливо в період безвладдя, вони дуже активно розграбовували цінності. Чимало музейних експонатів у такий спосіб опинились у приватних колекціях різних країн. По друге у випадку з Херсоном, там була просто зрада, місто здали в перші дні, ніхто нічого евакуювати і не збирався. Але стаття про те, що російські фашисти просто поводяться як мародери без усіляких навіть віддалених уявлень про людську поведінку.Коли будете щось пісати про Другу світову і поведінку совєтов, не полініться вивчити фактаж.

Дякую за інформацію.Я розумію ,що в першу чергу, в 41 році,партноменклатура евакуювала свої манатки,а потім все інше ,якщо знайдеться транспорт.Але ж тренд на евакуацію в ті часи все ж таки був,на відмінність від сьогодення.В мене теж є посилання на історію, як зе влада не змогла евакуювати з Тростянецького Лісного музею те ,що при Другій Святовій рятувалося https://sts.sumy.ua/society/%D1%8F%D0%BA-%D1%80%D1%83%D1%81%D1%8C%D0%BA%D0%B8%D0%B9-%D0%BC%D1%96%D1%80-%D0%BD%D0%B8%D1%89%D0%B8%D0%B2-%D1%82%D1%80%D0%BE%D1%81%D1%82%D1%8F%D0%BD%D0%B5%D1%86%D1%8C%D0%BA%D0%B5-%D0%BB%D1%96.html

Бачивши війну двічи своїми очами, місцеві жителі мародерять більше ніж війскові з любої сторони.

Ви з якої планети ?

яким чином то все мало бути? Скажу так, я свою приватну колекцію півдня пакував, щоб витягнути на горище, щоб хоча б від простих мародерів вберегти, подалі від очей. Звісно, що русня знайшла то все, коли завалились до моєї хати з обшуком.Так от, підкажіть, яким чином мали евакуювати цілий музей, якшо вже в перший день русаки були у Херсоні?

Згодна що до вдади, а працівники музею за 24 години, навіть якщо не були в шоці, не могли нічого зробити, адже Зевлада готувалась не до оборони країни, а до шашличків і туристичного сезону на Крим...

В музеї нашого міста колись прорвали труби опалення.Був потоп.Після ремонту труб деякі експонати,зокрема декілька монет, не знайшли.Списали на те що їх "змило" водою

На жаль, ще до війни влада сама мародерила: і стародруки, і старожитності, про що свідчили журналістські розслідування.Мабуть  цій владі вигідно щоб" всі кінці у воду."

Тут є фото:https://plavni.ks.ua/herson/khersonskiy-muzey.htmlhttps://kavun.city/articles/124435/vid-sogodni-hersonskij-kraeznavchij-muzej-znovu-chekae-na-vidviduvachiv

Хай пам'ятає той хто вибрав в 2010 за Президента гвалтівника, грабіжника, сексоту,  проффесора та зрадника в одному обличчі.