«П'ять чеснот Вазарі» через два століття знову возз'єдналися у Венеції

У 1541 році венеціанський дворянин Джованні Корнер, який мав високе становище в раді Республіки, придбав розкішний палаццо в стилі Ренесансу на Гранд-каналі. Щоб прикрасити інтер'єр будівлі, він звернувся до італійського живописця й архітектора Джорджо Вазарі (1511–1574), відомого своїми картинами в стилі маньєризму.

Для прикраси кесонної стелі зали camera-nova Вазарі використав грандіозну небесну сцену, що возвеличує п'ять чеснот. Милосердя парило в центрі. Його уособлювала діва в червоному одязі, яка тримала в руці кошик із птахою, що годувала пташенят своєю плоттю.

Милосердя оточували алегоричні зображення Надії, Віри, Терпіння і Справедливості, а в кутах кесонної стелі розташовувалися чотири путто.

Ця робота Джорджо Вазарі складалася з дев'яти панелей загальною площею 12 квадратних метрів. Вона прикрашала стелю залу camera-nova палаццо Корнера аж до середини XVIII століття. З історичних джерел відомо, що в другій половині XVIII століття стелю поступово розібрали та розпродали по частинах. Таким чином фрагменти шедевра Вазарі були розкидані по всій Європі. 

У 1980 році влада Венеції спільно з Міністерством культури Італії почала шукати й повертати частини «П'яти чеснот Вазарі». За словами Тото Бергамо Россі, директора Venetian Heritage Foundation, не було жодних гарантій зібрати всі частини роботи Вазарі разом, оскільки деякі панелі були розрізані на кілька фрагментів.

Наприклад, коли влада Італії придбала невелику картину на дереві, що зображає смерть Юди, фахівці не змогли відразу визначити, що це частина панелі з алегорією Надії з «П'яти чеснот Вазарі».

У 1987 році були придбані панелі із зображенням алегорій Справедливості, Терпіння і двох путто. А 2002 року Галерея Академії у Венеції купила центральну частину стелі, на якій була зображена алегорія Милосердя. Ця частина шедевра Вазарі з XIX століття перебувала в колекції Пінакотеки Брера в Мілані. 

Після тривалої й копіткої реставрації «П'ять чеснот Вазарі» були встановлені на стелю спеціально обладнаного залу в Галереї Академії (Венеція).

Реставраторка Росселла Кавігль повідомила, що сьогодні незнайденими залишаються лише дві частини: останній путто і фрагмент, відрізаний від Віри.