Поліська вишивка: основні техніки та особливості орнаменту

Полісся – це етнокультурний край і історико-географічний регіон на півночі України, до складу якого входять сучасні Волинська, Рівненська, Житомирська області, а також північні частини Київщини, Чернігівщини та Сумщини. 

Через густі ліси та непрохідні болота Полісся довгий час було відрізаним від центрів промислового розвитку, торгівлі й культури. Завдяки цьому поліщуки змогли зберегти свої традиції, вірування, побут і народні мистецтва, зокрема вишивання.

Поліська вишивка відрізняється простотою, але при цьому вона зберігає в собі вишуканість, багатство кольорів і чіткість композиції. Основними кольорами були червоний і чорний, рідше – синій. Червоний символізував любов, життя, енергію, вогонь і силу, а чорний – журбу, стриманість та скромність. 

Майстрині вишивали на домотканому конопляному, вовняному чи лляному полотні. Для роботи вони використовували шовкові, вовняні чи лляні нитки. Вишивкою оздоблювали сорочки, спідниці, плахти, хустки, пояси, головні убори, свити, скатертини, рушники та багато чого іншого.

Найбільш давніми візерунками у поліській вишивці є геометричні орнаменти, які мали дуже глибоке символічне та магічне значення. Майстрині зазвичай вишивали ромби, прямокутники, зірки, кола, спіралі, хрести, прямі та ламані лінії. Прикладом, кола символізували сонце, спіралі – воду та вітер, ромби – родючість. 

Також на Поліссі доволі популярними були квіткові та рослинні візерунки. Дерево життя символізувало пам’ять роду, виноград – доброту та багатство, барвінок – пам’ять, дубове листя – чоловічу силу, калина – дівочу красу, дівоцтво, квіти калини – незайманість, ружа – сонце.

На поліських вишивках часто зустрічаються зображення розеток, найчастіше троянд, які передавали зв’язок неба та землі. Залежно від кількості пелюсток значення троянди змінювалось. Наприклад, п’ять пелюсток на троянді означали мовчання, шість – рівновагу та гармонію, сім – бездоганність і святість, а вісім – вічне життя.

Цікаво, що для поліських рушників характерні зображення різноманітних птахів і комах. Птаство у вишивках здебільшого зображували у парі, значно рідше вишивали птахів-одинаків (у вигляді човника). Орел на вишивці уособлював владу, журавель – сонце і тепло, павич – багатство, голуби – любов та ніжність, а лебеді – вірність.

У Волинській і Рівненській областях майстрині зазвичай вишивали нескладні прямі та ламані лінії, ромби, восьмикутні зірки, й такі рослинні орнаменти, як листя винограду та терен. Однією з найчастіше використовуваних технік було занизування, завдяки якій вишиті вироби походили на узорне ткацтво. Крім того, під час роботи майстрині застосовували набирування, вирізування, вишивку гладдю та інші техніки.

На Волині й Рівненщині основним кольором був червоний, до якого інколи додавали чорний і синій.

У Київській та Чернігівській областях геометричні орнаменти вдало поєднували з рослинними й квітковими візерунками. Серед технік можна виділити занизування, лиштву, вирізування. У цьому регіоні окрім традиційної червоної вишивки майстрині також вишивали «білим по білому».

Сьогодні давні поліські вишиті вироби є частиною історичної спадщини українського народу. Вони відображають традиції та мистецтво жителів Полісся від древлян і до наших днів.