1651 Базель. З особистої бібліотеки пера Франції Граматика священноєврейської мови

Фамільний герб Гійома Паве де Вандевра витеснений золотом на пергаменті з девізом Ardeo, Persevero, Spero. Барон Гійом Паве де Вандевр Guillaume Pavée de Vendeuvre (англ. 5 березня 1779 р., Париж -15 грудня 1870 р. Труа) - французький політик, депутат, потім пер Франції. Аудитор Державної ради при Першій Імперії. Член Законодавчих зборів Франції з 1820 до 1824 року і з 1827 по 1837 рік, виступав проти Реставрації. Приєднавшись до Липневої монархії, він був пером Франції із 1837 по 1848 рік. https://fr.wikipedia.org/wiki/Guillaume_Pav...ée_de_Vendeuvre

[У коментарі присутні фотографії. Щоб побачити їх - авторизуйтесь!]

Видання Giovanni Battista PIRANÈSE (1720-1778) Rome: Piranesi, 1778 з приватної бібліотеки пера Франції барона Guillaume Pavée de Vendeuvre було, зокрема, виставлено на аукціоні Christie's 09.12.2014 https://www.christies.com/en/lot/lot-5857266...

[У коментарі присутні фотографії. Щоб побачити їх - авторизуйтесь!]

Йоган Буксторф, Старший (нім. Johann Buxtorf der Ältere, 1564-1629) - німецький теолог-гебраїст, протягом 39 років очолював кафедру єврейської мови в Базелі, в 1614-1615 роках займав посаду ректора університету. Відомий трактатом De Synagoga Judaica (1603) – важливим джерелом з історії німецького єврейства початку Нового часу. Засновник династії гебраїстів. Родом із сім'ї священиків та службовців, здобув богословську освіту. Складені ним словники та граматики єврейської та арамейської мов понад 200 років використовувалися в біблеїстиці та гебраїстиці та регулярно перевидувалися до середини XIX століття
Thesaurus Grammaticus Linguæ Sanctæ Hebraeæ став основною роботою Буксторфа по граматиці і одночасно є найважливішим джерелом для його теоретичних уявлень про єврейську мову. На лінгвістичні теорії Буксторфа справила істотний вплив філософія рамізму, що виразилося як у виборі педагогічної моделі, так і дихотомічної організації матеріалу. За основу своєї праці Буксторф взяв Grammatica Hebraea Петра Мартініуса, так само як і він, розділив матеріал на дві частини - морфологію та синтаксис. Єврейські слова поділялися на ті, що мають число і не мають, а іменники та дієслова класифікувалися додатково. Іменники класифікувалися за числами та родами, а дієслова - не тільки за числами і родами, але й по часах та особах ; це показує, що логіка цих дихотомій досить химерна. З традиційної єврейської філології була взята п'ятоскладова фонетична класифікація, основою для якої була дихотомія «напівнімих» і «німих» фонем. Буксторф зберіг формальну різницю між першим і другим відмінюванням іменників, і ввів багато нововведень, наприклад, класифікував неправильні дієслова та написання їх кореневої частини. У той самий час, якщо реальні категорії мови вкладалися у дихотомічні схеми, Буксторф поступався доктринальної чистотою. Загалом, він постулював мовні явища з урахуванням філософської моделі, а не морфології досліджуваної мови.

[У коментарі присутні фотографії. Щоб побачити їх - авторизуйтесь!]